КОНТРОВЕРСІЙНИЙ ПАМ’ЯТНИК ЯСКРАВІЙ ОСОБИСТОСТІ

28 червня цього року, в День Конституції, на проспекті Грушевського урочисто відкрили пам’ятник полковнику армії УНР Петру БОЛБОЧАНУ. На події були присутні представники міської влади, пластуни, ліцеїсти Кам’янець-Подільського військового ліцею, міська інтелігенція. Коротко розповідаємо, ким був Петро Болбочан, і чому цей монумент є досить провокативним для міста.

Петро Болбочан народився в родині небагатого молдовського священника із села Геджев (нині Ярівка) на Хотинщині 5 (17) жовтня 1883 р. Після другого курсу покинув Кишинівську семінарію заради Чугуївського піхотно-юнкерського училища. Там організував український гурток.

У Першій світовій дослужився до капітана, був поранений у груди. Пізніше підтримав УНР. З листопада 1918-го по січень 1919 року Болбочан керував обороною північно-східної України. Допомагав у формуванні 1-го Українського полку ім.Б.Хмельницького, сформував із добровольців 1-й Український Республіканський полк, пізніше – Республіканський курінь. На чолі куреня придушив січневе більшовицьке повстання в Києві. Певний час був губерніальним військовим комендантом Волині. Звільняв від більшовизму Полтавщину. У квітні 1918 року виконував таємний наказ уряду УНР із захоплення Криму і Чорноморського флоту в Севастополі. Обороняв Слов’янськ у боях із більшовиками. Сучасники називали його найвизначнішим отаманом української армії. Вправний офіцер у побуті був, за спогадами, скромною, тихою людиною і дуже не любив Симона ПЕТЛЮРУ. Так буває: для професійного офіцера із правими поглядами публіцист Петлюра авторитетом не був. Болбочан розганяв ліві ради в містах, не терпів солдатських комітетів і вважав багато наказів Петлюри безглуздими.

У січні 1919 року Болбочана заарештував сотник Омелян ВОЛОХ, людина Петлюри. Болбочана утримували в №21 київського готелю «Континенталь». У сусідньому, 22-му, квартирував Петлюра. Сусіди жодного разу не спілкувалися.

Із Києва полковника відправили до Станіславова (теперішнього Івано-Франківська). Звідти він продовжував критикувати командування армії УНР і отамана. Виразів не вибирав. Коли уряд УНР перебрався на Поділля, Петлюра дав полковнику в Чорному Острові завдання: формування частин з українських полонених в Італії.

У червні 1919-го Болбочан спробував очолити Запорізький корпус. Петлюра розцінив це як спробу держперевороту і наказав заарештувати його вдруге. Повірив чуткам, ніби полковник намагався призначити головою Директорії Євгена ПЕТРУШЕВИЧА. Суд тривав 7 годин і був, за оцінками істориків, заздалегідь спланованою акцією. Міністр внутрішніх справ Ісаак МАЗЕПА вважав, що помилування полковника привело б до анархії. Два тижні катували, двічі виводили на розстріл із холостими набоями. 28 червня 1919 року ввечері розстріляли на станції Балин. 2026 року пам’ятник на проспекті відкрили теж 28 червня. Але до дати смерті не прив’язувалися.

Страта Болбочана деморалізувала українське військо. Почастішали випадки переходу вояків УНР на бік більшовиків, денікінців і дезертирства, багато офіцерів відмовлялися салютувати Петлюрі.

У Києві, Дніпрі, Одесі, Запоріжжі, Луцьку, Львові, Харкові, Хмельницькому, Житомирі та Полтаві є вулиці й провулки імені полковника. Ім’я Болбочана носить одна із бригад Нацгвардії. З 2005 р. при трасі біля станції Балин стоїть скромна стела на його честь. У Києві та Харкові стоять погруддя полковнику. Тепер є пам’ятник і в Кам’янці. За інсайдерською інформацією, монумент пропонували Хотину та ще одному невеликому місту на заході України, але вони від пам’ятника чомусь відмовилися. Знавці періоду УНР відзначають, що в монументі допущено декілька помилок у зображенні однострою полковника.

Автор монумента, 69-річний прикарпатець Ігор СЕМАК, мріяв стати скульптором, але до профільного вишу вступити не зміг, здобув освіту геодезиста. Та своє професійне життя присвятив саме скульптурі. Ідея встановлення монумента належить Історичному клубу «Холодний Яр», який очолює дослідник історії УНР, письменник Роман КОВАЛЬ. До реалізації задуму також долучилися архітектор Олексій БУЧАЦЬКИЙ, громадський діяч і меценат Максим КОЛЯДЕНКО, Благодійний фонд Glory UA та родина Олексія МУШАКА.

Не всі сприйняли появу скульптури позитивно. Кам’янець-Подільське об’єднання товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка підкреслює, що це важлива подія для вшанування періоду Визвольних змагань 1917-1921 років, але водночас вона вимагає зрілого підходу: «Петро Болбочан був одним із відомих військовиків, який заслуговує на належну вдячність нащадків. Однак, щоб наше вшанування було чесним, ми маємо відмовитися від штучної глорифікації та міфів, які в сучасний час створили переважно політики, письменники, журналісти, блогери, але не фахові історики. Нам потрібна правдива, а не просто красива українська історія. Маємо тверезо подивитися на постать Петра Болбочана, в якій є ціла низка протиріч. Постать Болбочана була взята як приклад у політичних колах міжпартійної боротьби прихильників гетьмана вже в часи еміграції, щоб скомпрометувати діяльність уряду УНР в екзилі. Низка історичних подій умисно подавалася у викривлених тонах. Болбочан став жертвою власних амбіцій. Саме як реального діяча, з усіма здобутками і фатальними помилками, маємо його пам’ятати. Проведення засідань за участі фахових істориків може прояснити багато питань щодо біографії Болбочана і особливостей того часу, а подальший діалог зможе збудувати тривалу національну пам’ять, що буде об’єднувати, а не розколювати громаду. Потрібно вирішити для самих себе: чи доцільне встановлення пам’ятника Петру Болбочану в Кам’янці? З історичного погляду – так. З іншого боку, Петро Болбочан не має жодного історичного зв’язку з Кам’янцем-Подільським. На Поділлі його діяльність була пов’язана із Проскуровом, Чорним Островом, Балином і Хотином. Натомість із нашим містом пов’язана плеяда визначних історичних постатей часів Визвольних змагань, серед яких десятки представників політичної, військової верхівки держави та інші культурні діячі, які досі не вшановані належним чином. Петлюра, Петрушевич, Петрів, Юнаків, Сальський, Вишиваний, Леонтович, Кошиць і багато інших. Врешті однією з головних проблем залишається те, що полковника офіційно не було реабілітовано, тому вирок польового суду УНР за спробу військового перевороту і досі залишається чинним».

Ця думка перегукується з думкою хотинчанина і патріота свого краю Бориса ВОЛОШИНА: «Що спільного в полковника Петра Болбочана з Кам’янцем? Він, може, воював у Кам’янці? Ні. В Проскурові. Він, може, народився чи проживав у Кам’янці? Ні. Народився і жив зовсім поруч – за якихось 30 км від Кам’янця, в селі Ярівка, в Хотині закінчив гімназію, це поруч. У Хотині навіть немає вулиці Болбочана. У Кам’янці давно вже створено культ людини, яка віддала наказ на розстріл Болбочана, – Симона Петлюри, і це справедливий культ, він багато в чому пов’язаний із Кам’янцем. Є вулиця Петлюри, мурал, меморіальні дошки. Можливо, що й пам’ятник встановлять. Чи не «посваряться» ці дві визначні постаті, якщо будуть встановлені поруч? Може, нарешті примиряться? Дай Боже».

Ірина ПУСТИННІКОВА.