ДОПОКИ, ГОСПОДИ?!
Чорний тиждень огорнув Кам’янеччину. Сумні звістки з фронту надходили одна за одною. Не шкодуючи сліз, ми прощалися з відважними Героями і не стримували люті до споконвічного ворога – росії.
«КОЛИ З НИМ – СТРАШНО НЕ БУЛО»
24 грудня провели в останню путь командира відділення саперної роти інженерної бригади старшого сержанта Олександра ШВЕЦЯ. Героєві було 45… У нього залишилися дружина, донька, син, брати і сестри.
Олександр Миколайович народився і виріс на Городоччині, в с.Великий Карабчіїв. Був щирим, читав «Кобзар» і добре знав історію України, любив співати.
– Саша – це та людина, яка готова була завжди прийти на допомогу, – розповідає його товариш і тезко Олександр Миколайович. – Познайомилися 2015 року під час мобілізації. До речі, тоді пішли захищати Україну ще його брати. Рік і три місяці разом служили в прикордонних військах на Донеччині. Багато чого разом пережили. Неодноразово Саша був під обстрілами, але ніколи не боявся прикрити спину побратиму. Коли з ним – страшно не було. Він був класним спеціалістом, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Потім Саша уклав контракт і продовжив служити в бригаді. Коли контракт закінчився – демобілізувався і повернувся до мирного життя. За професією – будівельник, тож професійно виконував ремонти. Весь цей час ми товаришували, щодня зідзвонювалися. Коли почалося повномасштабне вторгнення, разом пішли до військкомату. Потрапили в інженерну бригаду. І хоча виконували завдання в окремих точках, однак завжди були на зв’язку. Декілька тижнів тому побратим повернувся з короткої відпустки, і ми з ним зустрілися. Тоді сфотографувалися, на жаль, востаннє. 19 грудня привітали один одного зі святами, бо ж обидвоє Миколайовичі. А наступного дня Саші не стало… Він загинув під час виконання завдання на Донеччині.
ВІЙНА РОЗТРОЩИЛА ВСІ ПЛАНИ
23 грудня міська громада віддала шану ще одному кам’янчанину – старшому матросу Віктору МАМЧУКУ. Йому назавжди залишиться 33 роки… Віктор був оператором групи 2-го загону військової частини А3199. Відомо, що на військову службу його призвали 13 березня. Загинув 18 грудня. Попереду могло б бути ціле життя. Не судилося…
А напередодні стало відомо про загибель ще одного Героя – Руслана БОДНАРЕНКА. На сайті Жванецької сільради повідомляється, що захисник народився 7 лютого 1983 р. в с.Вітківці, де й навчався в початковій школі. Середню освіту здобув у с.Вигода Тернопільської області. Після закінчення школи служив в армії, а коли повернувся, працював будівельником. Із сім’єю проживав у Кам’янці-Подільському. 13-річний син залишився без батька…
«ЗНАЛИ ОДИН ОДНОГО МАЙЖЕ ВСЕ ЖИТТЯ»
Подвійне горе прийшло в родину ТВЕРДОХЛІБІВ. 22 грудня стало відомо про загибель розвідника мотопіхотного батальйону Андрія Твердохліба. Через два дні не стало і його дружини Марини, серце якої не витримало втрати коханого. Сиротами залишилися дві дівчинки, 4 і 7 років.
– Андрій і моя Марина народилися з різницею в один день: донька – 14 листопада, а зять – 15, – ледь стримуючи сльози, розповідає теща Тетяна Семенівна. – Навчалися у 17 школі, фактично разом зі шкільної парти. Андрій працював на заводі «Модуль», але декілька років тому уклав контракт із ЗСУ. Служив у Володимирі-Волинському. Відтоді неодноразово їздив на схід України, був під Харковом, Бахмутом, Лисичанськом. Цьогоріч у нього мав закінчуватися контракт, але його продовжили у зв’язку з повномасштабною війною. Марина, коли дізналася про його загибель, два дні ходила, мов сама не своя, нічого не їла. Її серце не витримало горя. Їм обидвом було по 33 роки.
Відомо, що Андрій загинув 21 грудня в результаті підриву під час виконання бойового завдання у Харківській області.
СВІТЛИЙ СПОМИН ПРО ЗЕМЛЯКІВ
Громади Кам’янеччини теж у скорботі. Ще недавно, 16 грудня, Артем ЖОВНІР із с.Лисець Дунаєвецької громади відсвяткував 34 роки, здавалося б, ще все життя попереду. На жаль, 19 грудня захисника не стало. Він загинув у районі Мар’їнки на Донеччині. Був бойовим медиком аеромобільного батальйону військової частини А0281, молодшим сержантом.
Наступного дня чорна звістка знову надійшла до Дунаєвецької громади. У важких боях із російськими окупантами загинув Михайло СІВАК, 1979 р.н., житель м.Дунаївці. Життя вольового та мужнього воїна обірвалося 20 грудня в Бахмутському районі на Донеччині.
Оплакувала Героя і Чемеровеччина. 19 грудня під час виконання бойового завдання із забезпечення оборони і стримування збройної агресії рф проти України в районі Донецької області загинув чемерівчанин Сергій ДРАГАН, 1978 р.н. Без надійної підтримки та опори залишилися дружина, донька та син. І для них, і для всіх, хто знав Сергія, він залишиться в пам’яті світлим, турботливим, щирим, товариським.
Галина МИХАЛЬСЬКА.
P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що 22 грудня на Донеччині загинув кам’янчанин,
сапер Денис ЯСИНЕЦЬКИЙ, 1992 р.н.