І ПОЧАТОК НЕ БЕЗ ВТРАТ…
2022 рік, який приніс велику війну в Україну, громада Кам’янеччини завершила із сумними звістками з фронту, оплакуючи земляків-Героїв. На жаль, перші дні нового 2023-го теж були сумними.
ГОТУВАВ СЮРПРИЗ ДЛЯ МАТЕРІ
«Мамо, все добре!» – так заспокоював матір 30-річний солдат Денис ЯСИНЕЦЬКИЙ у той час, коли перебував у гарячих точках Донеччини. На жаль, 22 грудня життя сапера обірвалося на міні в населеному пункті Багатир.
– Денис народився 23 березня 1992 року, – розповідає мати Героя Алла Григорівна, яка народила шістьох дітей і двох, на жаль, уже втратила. – Навчався в школі с.Кам’янка. Робітничу професію здобув у «Подільському центрі ПТО». Деякий час працював на будівництві. Але потім вирішив укласти контракт зі Збройними силами України. Вивчився на сапера і неодноразово виконував завдання в районі проведення ООС. Після закінчення контракту Деня демобілізувався і працював на будівництві. Коли почалася повномасштабна війна, зібрав речі й знову став на захист Батьківщини.
Під час наших телефонних розмов ніколи не скаржився на важкі умови. Я його благала берегти себе, бо ж як сапер щодня мав справу з вибухонебезпечними предметами. Але щоб я не хвилювалася, він схитрував і сказав, що перевівся в піхоту. Мій Денис був добрим, хорошим, завжди мені допомагав, мав багато друзів, любив рибалити. Я йому казала: «Сину, одружишся, дружина буде за тобою, як за кам’яною стіною!». А він зауважував: «Мамо, та коли це ще буде!». На жаль, сім’ї так і не створив, хоча мріяв про власний будинок і родину.
19 грудня я спілкувалася з сином. Як завжди, заспокоїв. Наступного дня він списувався з братом. Виявляється, готував сюрприз для мене – мав приїхати на Новий рік у відпустку, але просив не казати мені.
9 грудня виповнився рік, як я поховала доньку, а 22 грудня не стало ще й сина…
НЕ ВЩУХАЮТЬ СЛЬОЗИ У ГРОМАДАХ
31 грудня Новодунаєвецька громада отримала звістку про загибель земляка Олега КОВАЛЯ. Життя старшого солдата обірвалося в районі населеного пункту Прелесне Донецької області. Чоловік, який народився 18 грудня 1982 року, з перших днів війни став на захист держави і був справжнім патріотом.
На жаль, у Новий рік ми ввійшли зі страшними втратами. Війна відібрала ще одне життя в жителя Новодунаєвецької громади із села Малий Карабчіїв Володимира ХАМЛІЯ, 1995 р.н. Як повідомляють у громаді, Герой загинув унаслідок танкового обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Бахмутського району на Донеччині. Він не шукав слави, а з честю виконував обов’язок і віддав найдорожче – власне життя.
У скорботі й Новоушиччина. Там оплакують майора Аркадія МУЛЯРА. Як повідомляє тергромада, Аркадій Муляр народився 15 лютого 1971 р. у селі Глібів. 1988 року закінчив Глібівську загальноосвітню школу і вступив до Кам’янець-Подільського військового училища (інженерно-саперні війська). Після закінчення навчання був направлений на службу в місто Чорноморськ Одеської області. З перших днів війни на сході був учасником АТО, а з 25 лютого 2022-го перебував на передовій у Миколаївській, Херсонській і Донецькій областях. Нагороджений почесною відзнакою 61 окремої піхотної Степової бригади – нагрудним знаком «Воля назавжди» та медаллю «Незламним Героям російсько-української війни». Загинув Герой 31 грудня поблизу міста Соледар Бахмутського району – в результаті підриву на міні зазнав поранення, несумісного з життям. Поховають Героя в Кам’янці-Подільському на Алеї слави.