КРАЙНІЙ ЧИ ОСТАННІЙ?

Підходжу до черги, питаю першого, хто попався мені на очі: «Хто останній?». Чоловічина в капелюсі підняв на мене зди­вовані очі й сердито промовив: «У попа жінка остання». Я усміхнувся, заперечувати впертій поставі випадкового співрозмовника не став. Підходило ще немало людей, і кожний, хто байдуже, а хто ввічливо, питали: «Хто крайній?».

І цю алогічну фразу я чую щодня десятки, а то й більше разів. Повстає запитання: звідки цей алогізм пішов, яка його природа? Адже черга має два краї: перший – це той, хто попереду черги, і останній – це той, хто позаду черги. То ж логіка підказує, що правильно було б запитати: хто крайній спереду або хто крайній позаду? Але це трохи громіздко. То, чому б не вживати слово «останній»? Можливо, що негативне забарвлення цього слова пішло з московії, де можна було почути: «Опоследний ты, братец, человек в деревне». Але ж там широко вживається і такий вираз: «Кто последний, я за вами?». І цим, на жаль, словесним покручем послуговуються 99 від­сотків, якщо не більше українсь­ких гро­мадян. Тоді, за такою логікою, за­головок роману славетного Ку­пера потрібно було б перекласти «Крайній з могікан», а опис бою передати у варіанті «крайній солдат покинув поле бою»?

Едуард КРИЛОВ, кам’янчанин.