ЩОТИЖНЯ – НОВИЙ БІЛЬ

Гіркий смуток і цього тижня роздирав наші серця від новин про загибель воїнів.

ЗАГИНУВ ЗА 200 КІЛОМЕТРІВ ВІД ДОМУ

Повертаючись до рідного Ка­м’ян­ця у відпустку, в аварії на Вінниччині 1 лютого загинув наш захисник Віталій КА­НЬОВСЬКИЙ. Як повідомляє прес­служба Кам’янець-Подільської міської ради, чоловік проходив службу в 214 ок­ремому стрілець­кому батальйоні, гідно боронив на­ші кордони. Громада попрощалася з Героєм третього лютого.
Всі, хто знали Віталія, згадують його як добру, щиру, світлу людину, справжнього захисника, який без вагань став на захист України. Чоловік був небагатослівним, за нього говорили його вчинки. Відомо, що навчався він у 15 школі, а потім – у 14 училищі (нині ДНЗ «По­дільський центр ПТО»). Строкову службу проходив у десантних військах. Працював на меб­левій фабриці, а в останні роки їздив за кордон. Коли в країну прийшла повномашстабна війна, з перших днів взявся за зброю. Виконував завдання на сході України. Його поважали бойові побратими і боялися вороги.
У Героя залишилися батьки, дружина, 13-річна донька і 4-річний син.

ДО КІНЦЯ ВІРИВ У ПЕРЕМОГУ

Сумна звістка 7 лютого надійшла до міста. Як повідомляє Кам’янець-Подільська міська рада, війна відібрала життя в молодшого сержанта Олександра ГОМЕНЮКА. Відомо, що захисник загинув 2 лютого внаслідок мінно-­вибухової травми на Донеччині під час виконання бойового завдання. Олександр Олегович у лавах ЗСУ мужньо стояв у боях проти ворога, проявив себе відданим, гідним сином Батьківщини. У зоні бойових дій був командиром відділення. Він ішов до кінця та вірив у нашу Перемогу.

СЕРЦЕ ЗУПИНИЛОСЯ В РЕАНІМАЦІЇ

Трагічна звістка надійшла і на Дунаєвеччину. На своїй сторінці у фейсбуку голова Дунаєвецької міської ради Веліна ЗАЯЦЬ залишила такий допис:

«Словами немож­ливо описати весь біль і жах, які відчуває кожен із нас. Третього лютого перестало битися сер­це нашого захисника, старшого солдата Ігоря ЗЮБРИЦЬКОГО, 1968 р.н., який помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні.
Народився Ігор Зюбрицький у с.Слобідка-­Рахнівська, але доля розпорядилася так, що тривалий час проживав у селі Воробіївка.
У Героя залишилися мати, сестра, дві доньки та четверо внуків».