РОЗРИВАЮТЬСЯ СЕРЦЯ ВІД ВТРАТ
Кам’янецька, Дунаєвецька і Староушицька громади знову у жалобі. Підступні окупанти відбирають життя у наших оборонців, приносячи біль і страждання українцям.
ПІШОВ, БО НЕ МІГ ВІДСИДЖУВАТИСЯ ВДОМА
Переглядаючи останнє повідомлення від сина Колі, його рідні не можуть стримати сліз. Син змонтував відео з фотографій батьків під зворушливу пісню-подяку найріднішим людям.
– Я хочу, щоб ви зрозуміли, яка це була дитина. Він завжди всім допомагав, рятував, а сам не врятувався, – тамуючи нестерпний біль, каже мати Лариса Миколаївна.
Звістка про загибель нашого Героя надійшла до Кам’янець-Подільської громади 25 квітня. Життя Миколи КАМІНСЬКОГО обірвалося внаслідок вибуху під час виконання бойового завдання. В останню путь місто проводжало захисника 27 квітня.
– Коля народився 10 травня 1982 року в Кам’янці-Подільському, – розповідає його мати. – Навчався в третій школі. Має дві вищі освіти – закінчив К-ПНУ ім.Івана Огієнка та ПДАТУ. Також навчався на курсах із комп’ютерних технологій та на зварника. Вмів ремонтувати автомобілі. Словом, талантів мав багато. 26 лютого син пішов на війну. Я плакала, просила, але він відповів: «Мамо, а якщо всі відсиджуватимуться вдома, то хто ж піде захищати країну?». Пішов, бо вважав це своїм обов’язком.
Його дружина Вікторія, моя невістка, 7 разів відвідувала сина в різних точках його дислокації на лінії фронту. Возила йому домашні смаколики, необхідні речі, підтримувала. Передачі були в декілька разів важчими за тендітну Віку, вона по 14-16 годин проводила в дорозі, але все долала, аби побачити чоловіка і бодай деякий час побути з ним. Я вдячна їй за це, адже не кожній жінці таке під силу.
Декілька разів Коля приїжджав додому в службових питаннях. А щодня дзвонив обов’язково, адже знав, як ми хвилюємося за нього. Якщо не міг розмовляти, писав смс. Тож коли від нього не надійшло звістки, це нас усіх насторожило. Ми з невісткою почали добувати бодай якусь інформацію. На жаль, дізналися про смерть Колі.
Лише світлі спогади залишив Микола Камінський у рідних, друзів і всіх, хто його знав.
– Із батьком Колі Василем ми разом працювали на кабельному заводі ще з 1971 року, – розповідає давній друг родини, кам’янчанин Анатолій Савіцький. – Коля ріс на моїх очах. Хороший був хлопчина. А потім прийшов до нас працювати слюсарем. Ми займалися інструментальним виробництвом, це складна і точна робота, елітний підрозділ. Коли відбулася трансформація кабельного, він працював на іншій роботі, ремонтував автомобілі, займався перевезеннями. Коли почалася повномасштабна війна, став на захист одним із перших. Для військових саперів ми виготовляли деякі пристрої, які потрібні хлопцям у боротьбі з орками. Допомагали, чим могли. І коли Коля приїжджав по них, завжди був оптимістично налаштований, казав: «Ми переможемо, вистоїмо і виженемо москалів!». Коля був світлою людиною, доброзичливим, життєрадісним, веселим, готовим завжди підставити плече. Боляче, що Україна втрачає найкращих хлопців…
У Героя залишилися батьки, дружина, донька і сестра.
ПІДТВЕРДИЛОСЯ НАЙГІРШЕ
Сумна звістка надійшла і до Дунаєвецької громади. Як повідомила голова Дунаєвецької міської ради Веліна Заяць, загинув житель міста Дунаївці майор Сергій ЛАКЕЙ. Герою назавжди залишиться 36. Про долю прикордонника тривалий час не було відомо. Сергія вважали безвісти зниклим із 9 березня 2022 р. На жаль, нині підтвердилося найгірше. Виявилося, що Сергій Лакей загинув у запеклих боях з окупантами в населеному пункті Терни Краматорського району Донецької області.
У СТАРІЙ УШИЦІ ПРОЩАЮТЬСЯ З ГЕРОЄМ
Коли верстався номер, стало відомо, що в боротьбі за незалежність і свободу України в районі населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області загинув 51-річний житель смт Стара Ушиця Олег ОСНАЧ. Олег Миколайович – стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного батальйону в/ч А4267.
«Це непоправна важка втрата для всієї громади. Схиляємо голови у жалобі. Щирі співчуття родині Олега! Вічна пам’ять Герою!» – йдеться на сайті Староушицької ТГ.
Громада прощається з Героєм сьогодні, 4 травня.