ВІЙНА МНОЖИТЬ ГОРЕ
Нестерпний біль продовжує розривати наші серця щоразу, коли дізнаємося про втрати на фронті. Кривава війна відбирає найдорожчих земляків. Серед загиблих Героїв життя за Україну віддала і молода дівчина.
«ВОНА ДЛЯ НАС – ЯК СОНЕЧКО»
Чемеровеччина й досі не може оговтатися від втрати на фронті молодої землячки, уродженки с.Зарічанка, військовослужбовиці ЗСУ, бойової медикині Лілії ШУЛИК. Дівчині було лише 22. На сайті Чемеровецького медичного фахового коледжу, який дівчина закінчила, розмістили дві світлини з Лілею (на одній вона в день випуску два роки тому, а на іншій – на фронті), а також зворушливий допис:
«Вона прийшла в коледж не тому, що він близько, не тому, що так вирішили батьки. Медицина була її мрією, вона бачила себе членом бригади екстреної медичної допомоги.
І вона таки потрапила в бригаду – 14 -ту окрему механізовану бригаду ім.князя Романа Великого. Вона хотіла рятувати людей у мирний час, а довелося виносити поранених із поля бою, шепотіти молитви і закривати очі тим, кого не вдалося вирвати з лап смерті, надавати допомогу побратимам просто в окопах і вивозити їх під обстрілами в евакомобілях і навіть прикривати своїх вогнем із гранатомета. Тому що війна – це війна.
Вона все намагалася робити досконало – гарно вчитися, бути у вирі студентського життя, не втратити жодної хвилини, – так, ніби спішила жити, ніби передчувала, що треба все встигнути. Працьовита, чесна, людяна, світла дівчина з багатодітної віруючої родини.
– Коли Ліля чергувала в аудиторії, то підлога сяяла так, наче вдома перед Великоднем, вона просто не вміла робити щось абияк, не могла не довести справу до кінця», – колишня кураторка Лілі говорить, і її голос бринить від сліз.
«Вона для нас – як сонечко, ми любимо її за бойовий, але погідний характер, за веселу вдачу і ямочки на щоках», – казали про неї кореспонденту, який приїхав зняти сюжет про Лілін підрозділ, її побратимів.
На фронті вона зустріла коханого. Зустріла… і поховала два місяці тому…
Ліля, Лілечко… Ти б мала заплести восени кіски маленькій донечці, коли та піде в другий клас, нарізати їй різнобарвних айстр, стиснути в руці маленьку долоньку. Ти б мала колись віддавати заміж сестричок, пекти їм весільний коровай, мала бути успішною, красивою, щасливою жінкою.
А залишишся назавжди такою, як на випускній світлині».
ГОРЮЮТЬ РІДНІ, ГОРЮЄ ГРОМАДА
Розпач і біль огорнули серця жителів Староушицької громади. 19 червня в бою за Україну під час виконання бойового завдання в Запорізькій області загинув солдат Віталій ЦЬОМКО. Герой народився 7 грудня 1984 р. в с.Крушанівка. Згодом мешкав у с.Садки Семенівської тергромади.
«Пішла з життя людина прекрасної душі, відкритого і доброго серця. Він жив, радів світу, дружині, дітям, людям, які оточували його. Брав активну участь у громадському житті села. Вірний військовій присязі та українському народу, Віталій Володимирович мужньо виконував військовий обов’язок та загинув за вільне й мирне майбутнє України, загинув за кожного з нас. Вдовою залишилася молода дружина, осиротіли двоє синів», – ідеться на сайті Староушицької тергромади.
БЕЗ ВАГАНЬ ПОВЕРНУВСЯ У СТРІЙ
24 червня міська громада попрощалася з жителем с.Гуменці Михайлом КАТЕРИНЧУКОМ. Воїн поклав життя під час виконання бойового завдання в зоні проведення бойових дій. Михайло В’ячеславович народився 21 листопада 1994 р. Пройшовши АТО, зазнав поранення, але після реабілітацій знову повернувся до лав ЗСУ. Із 24 лютого 2022 р. пішов добровольцем, з честю виконував обов’язок і віддав найдорожче – життя. Був справжнім патріотом Батьківщини.
ВІДЛІТАЮТЬ НАЙКРАЩІ СИНИ
Сумні звістки знову надійшли до Дунаєвецької громади, яка втратила жителя с.Сокілець Олександра САМБОЛЬСЬКОГО, 1973 р.н., – ще одного відважного сина, патріота, Героя, який мужньо захищав Україну та віддав життя за неї. Чоловік загинув 17 червня.
Також, захищаючи рідну землю від російського агресора, 24 червня в Запорізькій області під час виконання бойового завдання загинув житель с.Голозубинці старший сержант, стрілець-санітар Віктор БУЛИМА.
Ворог безжально обірвав і життя захисника, жителя с.Міцівці Дениса СКИБІЦЬКОГО, який, мужньо виконуючи військовий обов’язок, також загинув у Запорізькій області. Відомо, що захисник народився 29 січня 1997 р. Був справжнім патріотом рідної землі.
ЛЮБИВ СІМ’Ю. І УКРАЇНУ
Багато кам’янчан у соцмережах не стримували суму і розпачу від звістки про те, що 32-річний військовослужбовець Володимир ТРІЩ загинув під час російсько-української війни. З 2016 року Герой мужньо відбивав наші кордони від окупантів, боровся за Незалежність України.
«Ворон… Він не був медійною особою. Про нього не знімали сюжетів на ТБ і не писали відомі блогери. Він просто виконував свою роботу. У Да Вінчі, в батальйоні «Гарпун» і далі. Він не розповідав, де і ким служить. Думаю, скоро дізнаємося. Він воював, вчився воювати і вчив інших. І загинув, обороняючи тих, кого любив. Любив він дружину, двох маленьких донечок, батьків, сестер… І Україну, – написав кам’янчанин, санінструктор ЗСУ Павло Білоус (Кабул). – У мене мало фоток із ним, ми рідко бачилися, але в пам’яті моїй він завжди залишиться веселим, добрим і скромним другом. І зятем. А також він любив аніме і класно озвучував ці мультики…
Вічна і світла пам’ять Герою!».
НЕ СТАЛО ДОСВІДЧЕНОГО ВОЇНА
Сколихнула місто також і сумна звістка про смерть земляка – майора Ігоря ШАРАМКА, серце якого зупинилося 25 червня під час виконання військового обов’язку поблизу м.Костянтинівка Донецької області. Уперше до лав армії кам’янчанин потрапив ще за радянських часів, 1989-го. Згодом обрав військову справу своєю професією – 1995 р. закінчив К-ПВВІКУ. У складі ЗСУ перебував до 8 листопада 2000 р. Знову на захист Батьківщини став 3 серпня 2022-го. Тоді ж призначений заступником командира механізованого батальйону в/ч А0998. Був одружений, мав доньку. Ігорю Петровичу назавжди 52 роки.
СЛУЖИВ УКРАЇНІ ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ
На російсько-українській війні загинув 34-річний кам’янчанин – солдат-артилерист Дмитро ТВЕРДОХЛІБ. Він народився в Первомайську Миколаївської області. До ЗСУ вперше потрапив 2007 р. для проходження строкової військової служби. За мобілізацією служив у 2015-2016, 2020 – листопад 2022 р. Знову став на захист Батьківщини в січні 2023 р. Загинув 23 червня в результаті опіків під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Червона Криниця Запорізької області.