«ДУШІ НЕЙМОВІРНИЙ БІЛЬ…»

Ці слова сестри одного із загиблих земляків відображають тільки маленьку частку страждань дев’ятьох родин, які отримали протягом тижня страшну звістку про близьких. І не тільки їхніх. Співчуває громада, плаче Україна за своїми захисниками.

ГЕРОЯ ЧЕКАЛИ БІЛЬШЕ ЯК РІК…

Ще 26 лютого 2022 р. внаслідок авіанальоту загинув кам’янчанин майор Олексій КОМАРНІЦЬКИЙ. Однак провести його в останню путь рідні та друзі змогли лише 18 липня ц.р. Майбутній воїн народився в Кам’янці-Подільському 27 листопада 1993 р. Життя пов’язав із військовою службою, навчався в Кам’янець-Подільському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою та Академії Сухопутних військ ім.Гетьмана Петра Сагайдачного. Війну зустрічав на Сумщині в ранзі командира інженерно-технічної роти однієї з частин.

– Ми були знайомі 11 років, – розповідає Олександр, друг та побратим загиблого. – Разом здобували фах сапера. За розподіленням вирушили служити до Охтирки, де ми були до вторгнення. Олексій був дуже сміливим і щирим. Ніколи ні в чому не відмовляв людям. Полюбляв ходити на риболовлю, але ще більше – по гриби.

У Героя залишилися батьки, дружина і син.

НЕВІДОМІСТЬ ЗАКІНЧИЛАСЯ ГОРЕМ

Не одна сотня захисників Украї­ни нині вважається безвісти зник­лою. Хтось важко поранений загубився в польових шпиталях, хтось у страшному полоні чекає шансу на повернення додому, а когось зрештою відшукують, але, на жаль, на щиті. Так склалося і в нашого відважного захисника – ка­м’янчанина Аділа ВЕЛІЄВА. Ще навесні 2022-го, менш ніж через два тижні після початку служби, родина воїна втратила з ним зв’язок. Маленька донечка, любляча дружина і мати чекали додому Героя і вірили, що він живий…
1 березня Аділ Вілі-Огли Велієв вступив до лав ЗСУ стрільцем-снайпером, а через 10 днів, виконуючи бойове завдання, загинув у с.Людвинівка Київської області під час авіанальоту.

– Це були страшні пошуки, – діляться болем друзі родини Велієвих. – Ми були в багатьох містах. Дружина Аділа об’їздила всю Україну в надії, що його знайдуть десь у полоні. І такі версії теж були, але згодом, коли з Київської області почали вивозити тіла, розкопувати братські могили і робити експертизи ДНК (їх було аж три), надійшла страшна звістка про те, що нашого Аділа більше немає. Повірити в це неможливо.

Аділу назавжди 34.

СТОЯВ ЗА СВОЇХ

Товариським, справедливим, готовим прийти на допомогу, муж­нім запам’ятають жителі с.Гринчук односельця Олега ХМЕЛЯ (ВАСИЛЬКІВСЬКОГО), який загинув 4 липня під час виконання бойового завдання на Лимансь­кому напрямку. Захисник закінчив місцеву школу, в Кам’янці-­Подільському вивчився на столяра, а згодом – і водія. Стосунку до військової справи ніколи не мав. Але коли ворог посягнув на рідну землю, швидко опанував вміння кулеметника та навідника артилерійської установки.

– Він і не думав «косити» від армії. Як почалося повномасштабне вторгнення, двічі бував у військкоматі, щоб взяли на службу. Через відсутність досвіду з цим не поспішали. Лише з третього разу, в листопаді, його мобілізували. Останній місяць не виходив на зв’язок, знаю, що дислокувався в Бахмуті, пройшов крізь пекло, – розповідає староста сіл Гринчук, Бабшин, Малинівці, Брага Дмитро МУНЧАК, який був однокласником Олега. – Це вже другий однокласник, якого забрала ненависна війна. Немовби ві­дірвали частинку тебе. Наш клас залишався дружним, і час не зміг перервати цієї дружби. Олег був із тих, хто завжди стояв за своїх горою.

І поліг смертю хоробрих за своїх, за матір, доньку, ко­хану, за Батьківщину в розквіті життя. Герою наві­ки 37.

ОСТАННІЙ БІЙ І НЕРОЗДІЛЕНИЙ КОРОВАЙ

«Я піду туди, бо там мої хлопці…» – такі слова полеглого 24-річного Романа ПИРОГА згадують побратими, з якими він захищав Україну від окупантів на Запоріжжі. То був його останній бій…
Роман родом із Херсонської області. Його брат Олег також служить у ЗСУ. До повномасштабної агресії рф Роман перебував за кордоном, працював фітнес-тренером. У грудні 2022-го став на захист Батьківщини без відома рідних, служив навідником. А 5 липня, виконуючи бойове завдання, загинув у с.Роботине Запорізької області. Побратими та рідні, які приїхали віддати останню шану Роману, відгукуються про нього як про чуйного, щирого та надійного друга, патріота.

– Це дуже відважний хлопець, завжди усміхнений, молодий і закоханий, – розповідають друзі Романа. – Йому б жити, одружитися з Дашею, народити дітей… А натомість весільний коровай перед його домовиною нерозділений, а на Даші замість білої сукні – чорна хустка.

ЗАГИНУВ КОЗАК НА КОЗАЧЧИНІ

8 липня на російсько-українській війні загинув головний сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу штурмового батальйону однієї з військових частин Олександр ШУМЛЯКОВСЬКИЙ. Серце воїна зупинилося під час виконання бойового завдання в с.Мала Токмачка Запорізької області. Герой народився 25 травня 1972 р. Випускник історичного факультету К-ПНУ ім.І.Огієнка 2007 р., працював учителем іс­торії, правознавства та Захисту України в Кам’янець-Подільському ліцеї №3. До складу ЗСУ вперше потрапив 1994 р. під час строкової служби. Був курсантом, проходив і військову службу за контрактом. Військовий за професією і покликанням, Олександр Віталійович, маючи багаторічний військовий досвід у гарячих точках планети, з 2014 року воював на сході України. Щемливе повідомлення залишила в соцмережах сестра Героя Віра Віталіївна:

«Пройшов практично всю війну від початку, був поранений, але одразу повернувся на передову. Від початку повномасштабної війни також був поранений у Бахмуті, де перебував майже рік, але нашими славними медиками Бах­муту швидко поставлений на ноги… Герой України ще при житті! Віддав життя на Запоріжжі, на території козаків, яким він був завжди. Останні його слова були про те, що Маріуполь буде знову наш, і щоб мамі сказала, що він не в Запоріжжі, а в Чернігівській області, щоб не нервувала, бо й так недавно практично передчасно поховали батька, офіцера ЗСУ.
Герой України, мій Брат, моя кров, мій Наставник, моя підтримка, мій світ, моє дитинство, частина мене, мого серця, моєї душі неймовірний біль…».

ЗУПИНИЛОСЯ СЕРЦЕ «МАЛАНЦЯ»

9 липня в бою за Батьківщину загинув 48-річний Сергій МАЛАНЧУК («Маланець»), який служив стрільцем-розвідником у ДРБ «Сонечко». Його побратими і друзі в скорботних промовах згадують, як він, покинувши все, приїхав на захист України з-за кордону, завжди був надійним і вірним, сміливим і добрим. Сергій Іванович розпочав військову службу 8 червня, а вже через місяць, виконуючи бойове завдання, загинув. Герой до останнього подиху був вірний військовій присязі.

ОСИРОТІЛИ 5-МІСЯЧНІ ДВІЙНЯТА

24-річного захисника України, старшого сапера, старшого солдата Віталія ГРЕЧКУ поховали в Самборі на Львівщині, де проживають дружина та діти. Віталій Андрійович народився 2 квітня 1999 р. в Кам’янці-Подільському, тут закінчив школу. Під час проходження строкової служби захопився саперною справою і 2018 року підписав контракт із ЗСУ. Брав участь у бойових діях у зоні ООС. Як повідомляє Самбірська міська рада, на час повномасштабного вторгнення росії був старшим сапером 2-го відділення загороджень взводу інженерно-саперного батальйону. У Самборі Віталій зустрів кохану Христину. Одружився, в пари народилися двійнята Марк і Мія, яким недавно виповнилося лише 5 місяців. Віталій хотів, аби його діти зростали в мирній Украї­ні. І робив для цього все, що міг. Робота сапера надзвичайно важка і небезпечна. На жаль, 10 липня 2023 р. під час виконання одного з бойових завдань Віталій загинув.

БУВ ДОБРИМ ЧОЛОВІКОМ

15 липня під час виконання бойового завдання в Бахмуті загинув 48-річний солдат Василь РУДНІЦЬКИЙ. Він народився 15 березня 1975 р. в с.Смотрич, до першого класу пішов у Довжоцьку школу. У лави ЗСУ вперше потрапив ще в травні 1993 р. під час проходження строкової служби. Вдру­ге долучився до війська вже за контрактом, коли в січні 2020-го став машиністом екскаватора. Старші односельці згадують Василя Борисовича як дуже спокійну людину:

– Ми мешкали поряд, – розповідає пан Геннадій, сусід військового. – І за все життя не згадаю про нього нічого поганого. Василь назавжди запам’ятався добротою. Був чоловіком, який ні з ким не мав жодних конфліктів.

У загиблого Героя залишився син.

ГИНЕ ЦВІТ НАЦІЇ…

17 липня на Бахмутському напрямку загинув 20-річний Назарій ГРАМЧУК, житель с.Борсуки (Новоушицька ТГ). Захисник зазнав поранень, несумісних із життям, унаслідок мінометного обстрілу. Назарій народився 26 березня 2003 р. в с.Пижівка, закінчив Пижівську школу, навчався в Ярмолинецькому професійному ліцеї. З січня цього року проходив військову службу за контрактом. У загиблого залишилися мати і брати.