«ДУШУ Й ТІЛО МИ ПОЛОЖИМ ЗА НАШУ СВОБОДУ…»
День своєї Незалежності держава вже другий рік зустрічає із сумними звістками – на фронті, виборюючи суверенітет, на жаль, гинуть наші захисники. Кладуть на вівтар Перемоги і душу, і тіло…
«ПРОСТИ МЕНЕ, БРАТИКУ!..»
23 серпня під час мінометного обстрілу поблизу Новоандріївки, що на Запоріжжі, загинув Володимир ГОЛОВЕЦЬКИЙ із с.Вишнівчик, що на Чемеровеччині, 1975 р.н.
У 1993-1995 рр. Володимир проходив строкову службу, у 2014-2015 рр. брав участь в АТО. У квітні 2023 р. знову став до лав ЗСУ.
«Ти був єдиним братом. Молодшим. І нас батьки так виховали, що я завжди повинна була опікуватися тобою, – пише в соцмережах сестра Володимира Ірина. – В твоїх коротких дзвінках ми будували плани, мріяли, говорили про те, що маємо зробити, коли повернешся. Ти дзвонив о 8.00 та 13.14 і завжди казав: «Завтра подзвоню!». Я чекала завтра, думала, що ти не дзвониш, бо держава святкує, і у вас якісь урочистості…
Ти сам свідомо обрав шлях воїна, хоча і за станом здоров’я, і за сімейними обставинами міг бути вдома. Я не впоралася зі своїм обов’язком старшої сестри – не вберегла тебе. Прости… прости… прости…».
ЗАГИНУЛА ВІЙСЬКОВА ПСИХОЛОГИНЯ
Новоушицька громада провела в останню путь військову психологиню Оксану ДЕМЕНТЬЄВУ. Її серце зупинилося 26 серпня в одній із київських лікарень. Оксана Анатоліївна народилася 8 жовтня 1982 р. в Новій Ушиці. Після закінчення школи навчалася у ХНУ на факультеті психології. Працювала в Новоушицькій школі №2, методисткою з психології у відділі освіти, молоді та спорту. Із початком воєнних дій на Донбасі Оксана Анатоліївна уклала контракт із ЗСУ як військова психологиня. Працювала в Яворові, Дунаєвецькому та Новоушицькому військкоматах. Декілька років працювала психологинею в інклюзивно-ресурсному центрі Новоушицької селищної ради. Після повномасштабного вторгнення російських військ жінка повернулася до лав ЗСУ.
Світла, позитивна, працелюбна, щира, сильна духом, професіоналка своєї справи, не зупинялася перед труднощами – такою залишиться Оксана Анатоліївна в пам’яті всіх, хто її знав.
ВІЙНА ЗНОВУ ЗАБИРАЄ МОЛОДИХ…
29 серпня місто провело в останню путь земляка, капітана Дмитра СТОРОЖУКА. Народився майбутній воїн 6 листопада 1990 р. Ходив спочатку до ЗОШ №10, а згодом – до Кам’янець-Подільського ліцею, який закінчив 2008 р. Вступив до Харківського національного університету ім.Василя Каразіна. З 2014 року перебував у лавах ЗСУ.
– Ми почали спілкуватися ще в дитячому садку, а потім ходили разом до школи та на гуцульські танці. Дружили, приходили один до одного на святкування днів народжень, – розповідає однокласник загиблого. – Дмитро був дуже спокійним і розважливим хлопцем. Пам’ятаю, як після молодшої школи багато дітей у класі втратили мотивацію до навчання. Діма був чи не єдиним, хто продовжив сумлінно вчитися. Він мав здібність до точних наук, тож після 8 класу вступив на фізико-математичний напрямок підготовки.
Загинув 25 серпня внаслідок ворожого артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр Донецької області.
У Героя залишилися дружина та двоє дітей.
СЛЬОЗИ І БІЛЬ БАГОВИЦІ
20 серпня безжальний рашистський танковий обстріл забрав життя 34-річного мешканця Баговиці Сергія АТАМАНЮКА – старшого навідника 2-го протитанкового відділення взводу вогневої підтримки аеромобільного батальйону військової частини А4350. Сергій Миколайович народився 1 серпня. З 1995 до 2006 року навчався в Баговицькій ЗОШ. Серед перших піднявся на захист країни. Свій останній бій провів у районі населеного пункту Роботине Запорізької області.
– Сергій – це найсправедливіша людина в світі, неможливо говорити про нього в минулому часі, – не стримуючи сліз, розповідають однокласники і класний керівник. – Завжди дисциплінований, уважний, ввічливий. Сергій був правдорубом, ніколи не кривив душею і все говорив прямо у вічі, тому користувався авторитетом у школі. Вчився дуже добре, навіть не докладаючи особливих зусиль, бо був розумним. У нього було оте загострене відчуття справедливості, яке виховали в сім’ї. Ми надзвичайно сумуємо за його цікавими історіями, розрадливими словами, усмішкою, оптимізмом… І висловлюємо найщиріші співчуття матері, дружині та рідним.
ЗАГИНУВ У ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ
«Він боровся за незалежність і загинув за неї. Загинув у День Незалежності…» – ось так про смерть 28-річного кам’янчанина Максима ГАСАНОВА написали в соцмережах побратими.
Максим Олександрович народився 28 жовтня 1994 р. У 2018-2021 роках проходив строкову військову службу, був сапером. У травні 2023-го пішов боронити рідну землю, служив снайпером. 24 серп-ня в районі Мар’їнки на Донеччині потрапив під ворожий обстріл і загинув.
30 серпня під час поховання на Алеї Слави однокласники і друзі згадують, яким був Максим. Учителі рідної для Героя ЗОШ №7 (нині ліцей) не можуть повірити в те, що сталося:
– Боже, чому, чому?! Мій найдобріший, найщиріший, найлюдяніший Максимчик. Завжди з усмішкою, завжди позитивний… Він так любив життя, природу, рибалити, був прекрасним другом.
НЕ ВИТРИМАЛО СЕРЦЕ ВОЇНА…
23 серпня в Харківському військовому шпиталі зупинилося серце 57-річного головного сержанта Едуарда ЯРОШЕВСЬКОГО, який був командиром відділення в кам’янецькій ТРО. Едуард Юліанович разом із дружиною проживав у с.Оленівка. З перших днів війни пішов добровольцем. Стояв на кордоні та захисті Сумщини. З червня виконував бойове завдання на Харківщині, на Куп’янському напрямку, мужньо відстоював волю країни. На своїй сторінці у фейсбуку донька Героя Анжела Побережна опублікувала власний щемливий вірш, де є і такі слова:
«…Я – дочка «ангела світла»,
Осиротівши, стою на землі,
Бо «світло» тихенько погасло,
Сказало «Прощай!» цій війні!
Те «світло» вже не подзвонить,
Не скаже: «Доню, привіт!»,
Лише кілька зустрічей з Богом
У молитві зможу донести!».