Неділя, 14 Липня 2024 р.
28 Вересня 2023

НИЗЬКИЙ УКЛІН! ДОВІЧНА ПАМ’ЯТЬ…

Як страшно, що у світі так стається,
Що, проти всіх законів Божих і людських,
Ховаєм ми дітей – це просто горем зветься…
Але насправді ми закопуєм живих!
Закопуємо мрії, плани, долі,
Закопуємо ненароджених дітей,
Ховаєм назавжди веселку в полі
І тисячі невтілених ідей.

НЕ ВИТРИМАЛО СЕРЦЕ ВОЇНА

Сергій АТЛАСОВУ лікарні екстреної допомоги м.Запоріжжя 14 ве­ресня зупинилося серце кам’янчанина Сергія АТЛАСОВА, який ніс службу на посаді старшого кухаря господарчого відділення взводу забезпечення артилерійського дивізіону. Сергій Миколайович народився 1967 р. У 16 років пішов кухарем військової частини на строкову військову службу, де затримався на 5 років. Не втративши колишніх навичок, став кухарем і в повномасштабній війні, мобілізувавшись у січні 2023-го.

 

 

 

ПРОСТИ НАС, ЛЮБИЙ ДРУЖЕ!

Павло МІРУЩЕНКО25 вересня поховали загиблого на фронті 53-річного кам’янчанина Павла МІРУЩЕНКА. Дружина Героя Марія оббивала пороги всіх можливих і неможливих інстанцій, які могли дати хоч якусь інформа­-цію про коханого, якого від 31 серпня ц.р. вважали зниклим безвісти. І ось днями ДНК-експертиза під­твердила його смерть. Із формою Павло Во­лодимирович знайомий давно, адже ще 1989 року проходив строкову військову службу: спочатку курсантом, а згодом – старшим хіміком. У лави ЗСУ чоловік вступив у квітні цього року. Востаннє на зв’язок із дружиною та дітьми виходив 26 серпня. Друзі Павла розповідають, що в мирний час він працював на ринку, готував найсмачнішу в світі каву і був неймовірно хорошим сім’янином.

«Прости нас, любий друже, ти був надзвичайно хорошим товаришем і позитивною людиною!.. Ми до останнього надіялися, що ти живий, що в полоні. Ти був опорою для дружини, супертатом для дітей (пам’ятаю, як сильно ти радів народженню донечки), хорошим дідусем для внуків. Ти був нам усім чудовим другом, колегою і прикладом», – пише на своїй сторінці у фейсбуку близька подруга родини загиб­лого Іванна.

ДИВА, НА ЖАЛЬ, НЕ СТАЛОСЯ…

Роман БУЗІНСЬКИЙЗа неофіційними джерелами стало відомо, що під час бойових дій заги­-нув випускник історичного факультету К-ПНУ ім.Івана Огієнка 27-річний Роман БУЗІНСЬКИЙ. Про його смерть сповістила викладацько-студентська спільнота, яка відгукнулася доб­рими спогадами та щирими співчуттями. Роман працював за фахом – учителем історії та правознавства, захисту Вітчизни. Був керівником гуртка «Джура». На війну хлопець пішов у перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем. Від квітня 2022 р. і дотепер вважався зник­лим безвісти, рідні та друзі сподівалися на диво, але його, на жаль, не сталося.

«Із Романом ми познайомилися під час ігор з брейн-рингу, – пише на своїй сторінці у фейсбуку друг загиблого Віталій Горбуленко. – Тоді він був студентом істфаку. Інтелектуал, патріот і людина з твердими принципами. 2017 року він узяв в університеті академвідпустку і подався в десантно-штурмові війська. На жаль, під час інтенсивного вишколу в Романа виникли проблеми зі здоров’ям, довелося лягати на операційний стіл. Згодом тривале лікування, врешті через пів року його комісували.
Повернувшись до цивільного життя, Роман учителював, викладав історію та основи захисту Вітчизни. Але його продовжувала «муляти» незакінчена військова історія. Він записався в оперативний резерв, активно зайнявся відновленням і спортом (бігав марафони) та почав роздумувати про повернення до війська. Він хотів, щоб у його «життєвій книзі» були сторінки воїна-захисника, хотів довести, насамперед собі, що та перша невдача у війську його не зламала. В той час ми багато спілкувалися, Роман роздумував, вагався…
Але жодних вагань у нього не було 24 лютого 2022 р. Він одразу подався в ЗСУ, знову в десантно-штур­мові війська. Невдовзі Роман потрапив у найгарячіше пекло війни, де кожна мить загрожувала фатальністю. Востаннє ми переписувалися в квітні 2022-го, за тиждень чи два до інформації про його зникнення…
Роман Бузінський – один із Героїв нашого часу. Ми ще обов’язково будемо згадувати про нього та проводити тематичні заходи. Коли самі повернемося з війни».