ОСИРОТІЛИ ДІТИ Й УКРАЇНА
Знову через клятих рашистів, що підступно знищують нашу націю, доньки і сини залишаються без батьків, дружини – без чоловіків, матері – без синів, побратими – без надійних товаришів, Україна – без цвіту нації. І цього тижня Кам’янеччина гірко оплакувала втрату Героїв-земляків.
БОЙОВИЙ МЕДИК «БОНД»
«Одні люди народжуються… Інші йдуть… Складно, коли це близькі люди. Бонд, яким я його знала майже 9 ро-ків, був справжнім Джеймсом Бондом. Пам’ятаю знайомство на тренінгу, коли він долучився до моєї команди – медико-тактичної групи «Київ». Ще з 2014-го багато вкладав у наші тренінги, спорядження, поїздки, а ще ремонтував авто, донатив усі ці 9 років… Він навчив рятувати життя сотні… тисячі бійців. А з 2022-го сам їх рятував на передовій. Завжди заспокоював, коли я панікувала, що все пропало, казав: «Бєлка, не парся! Прорвемося!». Він встигав керувати бізнесом, бути люблячим чоловіком і турботливим татом. Завжди був чудовою людиною за будь-яких обставин.
Геннадій Боднарчук – частина нашої історії, людина, яка врятувала інших людей…» – такий допис у соцмережах зробила засновниця медико-тактичної групи «Київ» Анна Павліченко 4 жовтня 2023 р., в день смерті нашого земляка Геннадія БОДНАРЧУКА.
Народився Герой 13 жовтня 1974 р. в м.Рені Одеської області. Батьки з Кам’янеччини. Тато був військовослужбовцем, і згодом родина переїхала до Кам’янця-Подільського. До 8-го класу Геннадій навчався в 14-й школі, далі родина переїхала на інше місце служби батька. Вищу освіту Геннадій Васильович здобув на історичному факультеті нинішнього К-ПНУ ім.І.Огієнка, який закінчив 1996 р. Після цього вчителював, у тому числі в НВК №3, де працює бібліотекаркою його мама – Зінаїда Іванівна. 2001 року Геннадій із дружиною Галиною і донькою Каріною переїхали до Києва. 24 лютого 2022 р. Геннадій Боднарчук, на той час директор магазину автозапчастин «Кінг Автомаркет», вирушив у військкомат і став на захист рідної землі та своєї родини, яку любив понад усе.
«Щодня мій тато докладав щонайбільші зусилля, щоб зробити нашу Україну кращою. Він був неймовірним лідером у бізнесі, надзвичайно турботливим татом, а ще рятував життя українських захисників на війні як парамедик, – розповідає донька Героя. – Хоробрість, яку він продемонстрував нам, неможливо уявити. Після того, як росіяни здійснили артобстріл із «Граду» його екіпажу, він втратив праву ногу на полі бою, а ліва зазнала важких поранень. Незважаючи на непереборний біль, йому вдалося накласти джгути і врятувати собі життя. Він прожив ще рівно два тижні, після чого його дорогоцінне серце мирно зупинилося. Я відчула цю мить у своєму серці ще до того, як отримала жахливу звістку: в нас був магічний зв’язок. Мій воїн, мій порадник, мій наставник, мій батько, весь наш із мамою Всесвіт. Я посилаю свою любов на твої небеса…».
Прощалися з Героєм у Києві 7 жовтня. Мужні побратими не могли стримувати сліз…
ГЕРОЙ МАВ «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ»
Непоправна втрата і в Чемеровецькій громаді. У важких боях із російськими окупантами загинув воїн Ігор БОГАТИР. Ігор Ігорович народився 20 липня 1976 р. в с.Кугаївці, де жив і працював. У березні 2023 р. призваний до лав ЗСУ. Був водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Загинув 3 жовтня поблизу с.Копані Запорізької області. За життя нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».
РОДИНА ТАК ЧЕКАЛА ГЕРОЯ
Біль, сум, розпач у серцях усіх жителів Жванецької ТГ, яка попрощалася з Героєм-земляком. Командир мінометного відділення Іван ТИМКІВ загинув 2 жовтня ц.р., виконуючи бойове завдання в с.Роботине Запорізької області. Внаслідок мінометного обстрілу зазнав поранень, несумісних із життям. Народився Іван Михайлович 31 березня 1983 р. в с.Кудринці, там навчався у школі. У с.Слобідка-Рихтівська створив сім’ю. Коли розпочалася війна, не зміг стояти осторонь та без вагань пішов захищати рідний край. У Захисника залишилися батько, мати, дружина, дві доньки, чимала родина, які так його чекали, та кляті окупанти вкотре все зруйнували…
СПОЧИВАЙ, ДРУЖЕ «ТУМАНЕ»…
«Друже «Тумане», спочивай із миром… Ще минулого тижня ми пили пиво і мріяли про майбутнє без русні. Ти щоразу хвалився своїм будинком, сином, який освоює гітару… Ти був справжнім сином України! Честь і хвала!» – такі дописи в соцмережах публікували побратими після загибелі нашого земляка – 46-річного Володимира ШАТКЕВИЧА. Народився Володимир Володимирович 6 серпня 1977 р. Строкову службу проходив у 1995-97 рр. Від січня 2017 р. до грудня 2021 р. служив у ЗСУ за контрактом. Від 24 лютого 2022 р. сержант Шаткевич захищав Батьківщину на посаді командира бойової машини, командира штурмового відділення. Відважний, сміливий, щирий Захисник загинув 6 жовтня під час відпрацювання ворожого дрону-камікадзе по позиції в районі с.Кліщіївка на Донеччині.
ТРАГІЧНО І ПЕРЕДЧАСНО…
4 жовтня в жахливій ДТП обірвалося життя старшого офіцера групи безпеки військової служби, майора Павла МИРОНЕНКА. Павло Іванович став на захист України 4 квітня 2022 року. Хоча з формою Герой знайомий давно – з 1982 р. Офіцер запасу з початком повномасштабної війни не зміг залишитися осторонь і боронив рідну землю від рашистів до останнього.