Неділя, 14 Липня 2024 р.
12 Жовтня 2023

ОСИРОТІЛИ ДІТИ Й УКРАЇНА

Знову через клятих рашистів, що підступно знищують нашу націю, доньки і сини залишаються без батьків, дружини – без чоловіків, матері – без синів, побратими – без надійних товаришів, Україна – без цвіту нації. І цього тижня Кам’янеччина гірко оплакувала втрату Героїв-земляків.

БОЙОВИЙ МЕДИК «БОНД»

Геннадій БОДНАРЧУК«Одні люди наро­джуються… Інші йдуть… Складно, коли це близькі люди. Бонд, яким я його знала майже 9 ро­-ків, був справжнім Джеймсом Бондом. Пам’ятаю знайомст­во на тренінгу, коли він долучився до моєї команди – медико-тактичної групи «Київ». Ще з 2014-го багато вкладав у наші тренінги, спорядження, поїздки, а ще ремонтував авто, донатив усі ці 9 років… Він навчив рятувати життя сотні… тисячі бійців. А з 2022-го сам їх рятував на передовій. Завжди заспокоював, коли я панікувала, що все пропало, казав: «Бєлка, не парся! Прорвемося!». Він встигав керувати бізнесом, бути люблячим чоловіком і турботливим татом. Завжди був чудовою людиною за будь-яких обставин.
Геннадій Боднарчук – частина нашої історії, людина, яка врятувала інших людей…» – такий допис у соцмережах зробила засновниця медико-тактичної групи «Київ» Анна Павліченко 4 жовтня 2023 р., в день смерті нашого земляка Геннадія БОДНАРЧУКА.

Народився Герой 13 жовтня 1974 р. в м.Рені Одеської області. Батьки з Кам’янеччини. Тато був військовослужбовцем, і згодом родина переїхала до Кам’янця-Подільського. До 8-го класу Геннадій навчався в 14-й школі, далі родина переїхала на інше місце служби батька. Вищу освіту Геннадій Васильович здобув на історичному факультеті ни­нішнього К-ПНУ ім.І.Огієнка, який закінчив 1996 р. Після цього вчителював, у тому числі в НВК №3, де працює бібліотекаркою його мама – Зінаїда Іванівна. 2001 року Геннадій із дружиною Галиною і донькою Каріною переїхали до Киє­ва. 24 лютого 2022 р. Геннадій Боднарчук, на той час директор магазину автозапчастин «Кінг Автомаркет», вирушив у військкомат і став на захист рідної землі та своєї родини, яку любив понад усе.

«Щодня мій тато докладав щонайбільші зусилля, щоб зробити нашу Україну кращою. Він був неймовірним лідером у бізнесі, надзвичайно турботливим татом, а ще рятував життя українських захисників на війні як парамедик, – розповідає донька Героя. – Хоробрість, яку він продемонстрував нам, неможливо уявити. Після того, як росіяни здійснили артобстріл із «Граду» його екіпажу, він втратив праву ногу на полі бою, а ліва зазнала важких поранень. Незважаючи на непереборний біль, йому вдалося накласти джгути і врятувати собі життя. Він прожив ще рівно два тижні, після чого його дорогоцінне серце мирно зупинилося. Я відчула цю мить у своєму серці ще до того, як отримала жахливу звістку: в нас був магічний зв’язок. Мій воїн, мій порадник, мій наставник, мій батько, весь наш із мамою Всесвіт. Я посилаю свою любов на твої небеса…».

Прощалися з Героєм у Києві 7 жовтня. Мужні побратими не могли стримувати сліз…

ГЕРОЙ МАВ «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ»

Ігор БОГАТИРНепоправна втра­та і в Чемеровецькій громаді. У важких боях із російськими окупантами загинув воїн Ігор БОГАТИР. Ігор Ігорович народився 20 липня 1976 р. в с.Кугаївці, де жив і працював. У березні 2023 р. призваний до лав ЗСУ. Був водієм гранатометного відділення взводу вогневої підтримки. Загинув 3 жовтня поблизу с.Копані Запорізької області. За життя нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест».

 

 

 

 

 

РОДИНА ТАК ЧЕКАЛА ГЕРОЯ

Іван ТИМКІВБіль, сум, розпач у серцях усіх жителів Жванець­кої ТГ, яка попрощалася з Героєм-­земляком. Командир мінометного відділення Іван ТИМКІВ загинув 2 жовтня ц.р., виконуючи бойове завдання в с.Роботине Запорізької області. Внаслідок мінометного обстрілу зазнав поранень, несумісних із життям. Народився Іван Михайлович 31 березня 1983 р. в с.Кудринці, там навчався у школі. У с.Слобідка-Рихтівська створив сім’ю. Коли розпочалася війна, не зміг стояти осторонь та без вагань пішов захищати рідний край. У Захисника залишилися батько, мати, дружина, дві доньки, чимала родина, які так його чекали, та кляті окупанти вкотре все зруйнували…

 

 

 

 

 

 

 

 

СПОЧИВАЙ, ДРУЖЕ «ТУМАНЕ»…

Володи­мир ШАТКЕВИЧ«Друже «Тумане», спочивай із миром… Ще минулого тижня ми пили пиво і мріяли про майбутнє без русні. Ти щоразу хвалився своїм будинком, сином, який освоює гітару… Ти був справжнім сином України! Честь і хвала!» – такі дописи в соцмережах пуб­лікували побратими після загибелі нашого земляка – 46-річного Володи­мира ШАТКЕВИЧА. Народився Володимир Володими­рович 6 серпня 1977 р. Строкову службу проходив у 1995-97 рр. Від січня 2017 р. до грудня 2021 р. служив у ЗСУ за конт­рактом. Від 24 лютого 2022 р. сержант Шаткевич захищав Батьківщину на посаді командира бойової машини, командира штурмового відділення. Відважний, сміливий, щирий Захисник загинув 6 жовтня під час відпра­цювання ворожого дрону-камікадзе по позиції в районі с.Кліщіївка на Донеч­чині.

 

 

 

 

ТРАГІЧНО І ПЕРЕДЧАСНО…

Павло МИРОНЕНКО4 жовтня в жахливій ДТП обірвалося життя старшого офіцера групи безпеки війсь­кової служби, майора Павла МИРОНЕНКА. Павло Іванович став на захист України 4 квітня 2022 року. Хоча з формою Герой знайомий давно – з 1982 р. Офіцер запасу з початком повномасштабної війни не зміг залишитися осторонь і боронив рідну землю від рашистів до останнього.