ВОНИ ЗАХИЩАЛИ КОЖНОГО З НАС
Герої, яких втратила Кам’янеччина, залишили яскравий приклад справжньої любові до Батьківщини та готовності боротися за неї до останнього подиху.
ДУНАЄВЕЧЧИНА ВТРАТИЛА ЩЕ ТРЬОХ СИНІВ
l Із сильним болем 16 жовтня Дунаєвеччина віддала шану солдату, стрільцю Андрію ФУРМАНУ з с.Мушкутинці. У січні ц.р. Андрій Леонідович отримав повістку, а 2 лютого став на захист країни. Під час мінометного обстрілу поблизу Богданівки на Донеччині 9 жовтня він загинув.
Герою назавжди 39…
У нього залишилися мати, двоє синів і брат.
l За два дні до того ця громада зустріла ще одного Героя. 30-річний Роман СІК загинув на Донеччині 10 жовтня внаслідок штурмових дій позицій противника поблизу с.Єгорівка. За життя був здібним організатором і спортсменом. Працював інструктором зі спорту Лисецького старостинського округу. Був гарним господарем, люблячим сином і батьком донечки Мілани, коханим чоловіком. Працьовитий і товариський, умів згуртувати навколо себе товаришів, мав багато друзів. У червні ц.р. отримав повістку та став на захист рідної землі.
l 17 жовтня громаду чекали прощання. Стрілець-помічник гранатометника з Дунаївців Сергій ГОНТАР, 1990 р.н., в жорстокій битві з ворогом неподалік від Новомиколаївки на Запоріжжі зазнав важкого поранення. На жаль, 12 жовтня в лікарні в Києві його серце зупинилося.
СЛЬОЗИ ЧЕМЕРОВЕЧЧИНИ
l Чемеровецька тергромада повідомила сумну звістку, що, виборюючи Перемогу, загинув житель с.Бережанка Олександр КОВАЛЬЧУК. Олександр Петрович народився 31 березня 1990 р. на Вінниччині, був учасником АТО у 2014-2015 рр. Від 24 лютого 2022 р. призваний до лав ЗСУ. Був командиром розвідувального відділення. Загинув 14 жовтня поблизу с.Кринки на Херсонщині, з честю виконавши військовий і громадянський обов’язки.
l Жителі Слобідсько-Смотрицького старостату Чемеровецької громади попрощалися з 50-річним військовослужбовцем Миколою ШКЛЯРУКОМ, життя якого передчасно обірвалося. Микола Петрович 2015 року брав участь у АТО. З початком повномасштабного вторгнення проходив службу в роті охорони 2 відділу Кам’янець-Подільського РТЦК та СП.
l З фронту повертається додому на щиті й солдат Андрій СЛОБОДЯН із с.Ямпільчик, який загинув 15 жовтня під час артилерійського обстрілу поблизу с.Вербове Запорізької області. Андрій Васильович народився 30 листопада 1988 р. в с.Миньківці Дунаєвецького району. В січні ц.р. був призваний до лав ЗСУ і з честю виконував військовий обов’язок. Герой був хорошим чоловіком, люблячим батьком двох дітей, вірним і щирим товаришем.
ПОРАНЕННЯ СТАЛО ФАТАЛЬНИМ
У понеділок місто прощалося з ще одним сином – Євгеном БОСКОМ, який поклав життя в боротьбі з окупантами. Народився Герой 21 лютого 1977 р. У 18 років уперше потрапив до війська на строкову службу.
– Я приймав його на роботу, – пригадує заступник директора КП «Міськліфтсвітло» Володимир Крилов. – Женя працював у нас машиністом вишки й добре виконував обов’язки. Це був хороший хлопець. Дуже шкода!
Після початку війни Євген вступив до ТРО, а в березні 2022 р. мобілізований до лав ЗСУ, де служив водієм-електриком відділення мінометної батареї. 28 вересня поблизу Куп’янська Євген Боско зазнав поранення. Помер 11 жовтня у харківському шпиталі. Герою назавжди 46…
МРІЯМ НЕ СУДИЛОСЯ ЗДІЙСНИТИСЯ
Забрала війна життя й молодшого сержанта Володимира БРОВАРНОГО. Майбутній Захисник народився 24 грудня 1978 р. в Кам’янці-Подільському. Навчався в ЗОШ №10. Здобув професію зварника, а після закінчення навчання проходив військову службу. Повернувшись додому, опікувався одинокою матір’ю. Важко працював. Згодом одружився з люблячою дівчиною Катериною. У квітні цього року був мобілізований до лав ЗСУ та став на захист країни.
– Його загибель стала великою втратою для дружини, рідних і близьких, – каже швагро загиблого о.Віталій Розовський. – Пам’ять про Володимира назавжди збережеться в серцях тих, хто знав його та поважав за мужність і силу духу. Він мав багато мрій і планів, які поступово та впев-нено реалізовував. Прагнув жити, любити та працювати під незалежним, мирним небом України. Але втіленню заповітних мрій завадила жорстока війна.
Володимир Броварний загинув 11 жовтня під час виконання службового обов’язку поблизу Мар’їнки.
«СЕРЖИК ЗНАВ, ЗА КОГО І ЗА ЩО ВОЮВАВ»
Так у соцмережах підписала спільне фото дружина загиблого 41-річного кам’янчанина Сергія МЕЛЬНИКА. 30 вересня в с.Вербове Запорізької області Сергій Вікторович провів останній бій. Захисник родом із Хмельницького. До Кам’янця з родиною переїхав 2019 р. Сергій Вікторович закінчив фізико-математичний факультет, але в мирному житті працював журналістом у Києві. Спочатку на телеканалі «Перший діловий» вів спортивну колонку, згодом дописував у різні газети. На захист Батьківщини Сергій намагався стати ще 2014-го, але тоді дружина вмовила спочатку придбати будинок, а тоді вже відбивати російського агресора.
– Коли почалася війна, то він уже не питав мене, одразу пішов у ТРО, – розповідає дружина Юлія. – Його не взяли, бо не був тут прописаний. У Хмельницькому загубили його документи і довго відновлювали. 31 січня ц.р. уже поїхав на передову. Служив навідником десантно-штурмового відділення. Сержик завжди казав, що найстрашніша смерть для чоловіка – побачити, як вбивають рідних. Для нього було честю загинути в бою. А ще він був інтелектуалом, працював мізками, дуже любив історію. В останні роки писав статті для сайту від топонімічної комісії. Ми поховали його в день УПА, думаю, він це оцінив. Не можна не згадати його любов до риболовлі, адже 4 роки поспіль був суддею чемпіонату України зі спортивної риболовлі. Сергій був і завзятим грибником, знав усі гриби напам’ять. А ще невимовно любив тварин. У нас 4 собаки і 3 коти, ми усіх знайшли на вулиці.
У Сергія Вікторовича, крім дружини, залишилися 18-річний син і 12-річна донька, а також брат і батьки.