ЩОДНЯ ВТРАЧАЄМО НАЙКРАЩИХ

Підступні артобстріли продовжують забирати життя наших земляків. Громади Кам’янеччини, на жаль, не перестають здригатися від новин про загибель своїх синів.

ТРАГІЧНА ЗАГИБЕЛЬ У ДЕНЬ АРТИЛЕРИСТА

6 листопада міська громада попрощалася із за­гиблим полковником Во­лодимиром ВОЗНИМ. Колишній очільник Ка­м’янець-Подільського військкомату та Хмельниць­кого обласного ОТЦК та СП загинув 3 листопада, у День ракетних військ і артилерії, під час авіа­уда­ру в Запорізькій області по 128 ОГШБр. Народився Володимир Миколайович 22 грудня 1978 р. на Дунаєвеччині. Вищу освіту з 1996 до 2000 здобував у Кам’янець-Подільському ВІІ, а у 2011-2014 рр. – в Київському національному університеті оборони України ім.Івана Черняховського. До серпня ц.р. він був очільником обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Далі Володимир Возний долучився до рідної 128 ОГШБр, де з жовтня до моменту загибелі був заступником командира в/ч А1556. Рідної, адже протягом 2000-2003 рр. проходив службу в 128-й окремій механізованій дивізії (м.Берегове Закарпатської області). Полковник нагороджений відзнаками ЗСУ, 2014 р. брав участь в АТО у Луганській і Донецькій областях.

– Сьогодні о 7.36 я отримав повідомлення з привітанням до Дня ракетних військ від свого друга Володимира Возного, а через декілька годин дізнався, що він загинув… Загинув Героєм!
Колишній керівник Хмельницького обласного ТЦК та СП Володимир Возний був справжнім сином України і палким патріотом. До останньої хвилини життя залишався вірним військовій присязі та народу України. Пишаюся, що знав цю непересічну людину особисто і мав честь разом із ним працювати пліч-о-пліч. Спільно ми здійснили не одну поїздку на фронт, забезпечували наших захисників найнеобхіднішим, формували батальйони, будували ВОПи, створили підрозділи, які захищали Хмельниччину від шахедів… І просто дружили, – із сумом прокоментував у соцмережах загибель Володимира Возного ексочільник Хмельницької ОВА Сергій Гамалій.

У Героя залишилися дружина та троє дітей.

СУМУЮТЬ МЕДИЧНА І СПОРТИВНА СПІЛЬНОТИ

30 жовтня під час мінометного та артилерійського обстрілу поблизу с.Роботине на Запоріжжі загинув кам’янчанин, бойовий медик Юрій ФРОЛОВ. Юрій Олексійович народився 26 квітня 1975 р., закінчив ЗОШ №8, здобув середню освіту за спеціальністю «Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд» у Кам’янець-Подільському індустріальному коледжі. Обрана професія сприяла тому, що строкову військову службу в 1994-1996 рр. чоловік проходив на посаді електрика. Після служби декілька років також працював електриком – у НВК №16. Понад 20 років пропрацював у КП «Міськліфтсвітло». Мав і важливе серцю хобі – спортивний туризм.

«Юрій був членом Хмельницької обласної федерації спортивного туризму та збірної області з водного туриз­-му, – пишуть на офіційному сайті Федерації спортивного туризму України. – У цьому спорті він із 2000 року. За цей час пройшов пішохідні походи I-IV к.с. та водні походи I-V к.с. Постійно брав участь у суддівстві обласних змагань, кубків і чемпіонатів України».

Із приходом війни загартований спортсмен не зміг залишатися осторонь. На початку 2023 р. Юрій Олексійович був мобілізований до ЗСУ. Воїн зазнав поранень, несумісних із життям, але до останнього подиху залишався вірним присязі українському народу. В нього залишилися мама і донька.

СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ…

Стало відомо про загибель ще одного Героя – старшого солдата Віта­лія СЛІДЗІНСЬКОГО, який 30 жовтня під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини за­гинув у районі с.Райгородка Сватівського району Луганської області. Про це повідомила Староушицька тергромада, висловлюю­-чи співчуття дружині Віталія Петровича Ірині: «Загибель найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе дружини та дітей, схиляємо голови в глибокій скорботі перед світлою пам’яттю Героя».

ПІСЛЯ ВТОРГНЕННЯ НЕ ВАГАВСЯ

4 листопада в районі с.Вербове Запорізької області під час виконання завдання загинув житель с.Браїлівка Олексій ГРИШИН. Сумною звісткою поділилася Новоушицька громада. Олексій Іванович народився 22 грудня 1979 р. Навчався у Браїлівській школі, Говорівському професійному училищі, де здобув професію тракториста. Тривалий час доглядав хворих батьків, працював на різних роботах. Після повномасштабного вторгнення Герой проходив службу за мобілізацією у в/ч А4674.