СТІКАЮТЬ СЛЬОЗАМИ СВІЧКИ НА МОГИЛАХ
Клята війна щодня забирає життя сотень українців. На небо одна за одною відлітають душі Героїв, які мужньо боронили нашу землю до останнього подиху. Небесне військо об’єднує колись найкращих друзів, однокласників, побратимів… Але ми тут, щоб пам’ятати кожного з них. Ми тут, аби помститися за кожне життя, відібране рашистами.
«ЛЕТИ, «ЛАСТОЧКО», А МИ ПОМСТИМОСЯ!»
Саме такий позивний мав 27-річний кулеметник Олег ГУМЕНЮК, який 15 листопада загинув на фронті в районі Богданівки Донецької області. Захисник був родом із с.Оринин. Строкову службу проходив у 2016-2018 рр. на посаді стрільця-санітара. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, вже досвідчений військовий без вагань пішов виконувати обов’язок перед державою.
– Олег – приклад для наслідування. Він був дуже харизматичним, мудрим, безмежно любив донечку, захоплювався поезією, автомобілями. Вмів заспокоїти. В його голосі завжди відчувався спокій, який немов огортав вірою в те, що все обов’язково буде добре, – стримуючи сльози, розповідають односельці.
«Не сумуй, коли мене немає,
Помолись і поцілуй дитину,
Пам’ятай, Господь оберігає
Тих, хто захищає Батьківщину!».
Ці слова з пісні «Не сумуй» Герой продекламував як вірш на відео, яке виклав у одній із соцмереж. Нині вони особливо болять кожному, хто знав Олега Гуменюка.
Трагічну звістку прокоментували і на сторінці Кам’янець-Подільської гімназії №4, де навчався Олег Вікторович:
«Гинуть колишні учні нашої школи. Молоді, перспективні, сповнені мрій і надій, яким би жити і жити… Олег Гуменюк – воїн, патріот, Герой, захисник. Однокласник загиблих воїнів Жори Антохова-Хлібороба і Паші Машури…».
У Олега Вікторовича залишилися дружина, донька, батьки і брат.
ЧЕСТЬ МУНДИРА – СВЯТЕ
Додому, в с.Колодіївка, на щиті повернувся Юрій АНДРІЯЩУК, 1977 р.н. Загинув воїн 13 листопада під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. У своє повноліття він пішов на строкову службу до лав ЗСУ, яку ніс у Криму. Після закінчення зупинився на мирних професіях: спочатку працював у радгоспі с.Колодіївка, після розпаду господарства – в НПП «Подільські Товтри», за декілька років змінив місце роботи й перейшов у ТОВ «Агро-Еко-Граунд». Та багаторічна пауза не стала на заваді, аби знову одягнути військову форму. 2020 р. Юрій робить вибір на користь ЗСУ і підписує контракт. Рідною для нього стала Закарпатська 128 ОГШБР. Тож коли розпочалося повномасштабне вторгнення, професійний військовий без вагань пішов виконувати обов’язок перед державою. Вірність своєму народу і честь мундира для нього святі. І Юрій Михайлович захистив їх сповна.
ПОВЕРНУВСЯ В ЗСУ ДЛЯ ЗАХИСТУ
Чемеровецька громада втратила ще одного земляка. Під час виконання військового обов’язку загинув солдат Віктор ВЕЛЬГАН. Віктор Володимирович народився 3 жовтня 1988 р. в с.Кугаївці, проживав у с.Завадівка, де й закінчив місцеву школу. Навчався в Балинському ВПУ №36 за спеціальністю «Слюсар». Брав участь у АТО, військову службу за мобілізацією проходив у 2015-2017 рр., у 2018-2019 рр. служив за контрактом. 2022 р. Віктор Вельган повернувся до лав ЗСУ, щоб боротися з російським агресором. Але 17 листопада захисник загинув під час обстрілу поблизу н.п.Північне Донецької області, зазнавши поранення, несумісного з життям.
НЕ ПЕРЕЖИВ ПОРАНЕННЯ…
Маківська громада схиляє голови у глибокій скорботі через загибель свого земляка:
«Під час штурмових дій у серпні цього року на Донеччині було важко поранено нашого земляка з с.Маків – 34-річного Станіслава ХАБОВСЬКОГО. На жаль, 18 листопада серце Героя перестало битися, ми втратили ще одного відважного Воїна», – йдеться на сайті громади.