НЕМАЄ ЛІКІВ, ЩОБ ЗАГОЇТИ РАНИ…
Протягом останніх днів на Кам’янеччині безперестанку гуділи не тільки сигнали повітряної тривоги, а й, на жаль, сирени скорботних кортежів, що проводжали в останню путь наших загиблих захисників.
КЛЯТІ ДРОНИ…
1 січня 2024 р. свій останній бій прийняв 39-річний кам’янчанин – солдат Юрій КУХТІН. До війни Юрій Анатолійович працював автослюсарем, із початком повномасштабного вторгнення ремонтував автомобілі для військових, а згодом, 23 червня 2023 р., приєднався до лав ЗСУ за мобілізацією. Служив помічником гранатометника батальйону оперативного призначення однієї з військових частин. Був виваженим, відповідальним і добре вмотивованим до військової служби бійцем, завжди готовим прийти на допомогу побратимам. Герой загинув у зоні ведення бойових дій унаслідок обстрілу баражуючим боєприпасом, FPV-дроном, у районі с.Роботиного Запорізької області. Громада попрощалася з ним 18 січня. У Героя залишилася мама.
ХОРОБРИЙ ВОЇН ІЗ ДОБРИМ СЕРЦЕМ
Захищаючи суверенітет України і обороняючи наші кордони, загинув кам’янчанин Юрій ГУСАКОВСЬКИЙ – молодший сержант, снайпер десантно-штурмових військ. Герою був 31 рік. Уперше до лав ЗСУ Юрій Олександрович став ще 2011 р., коли проходив строкову службу. Від квітня 2014-го протягом року захищав країну в зоні АТО. Після початку повномасштабного вторгнення, 8 березня 2022 р., знову повернувся у військо, аби чинити опір нахабним окупантам. Він був гарним сином, люблячим чоловіком і батьком для донечки…
Юрій Гусаковський загинув 31 грудня 2023 р. в бою в зоні ведення бойових дій на Запоріжжі, виконуючи бойове завдання за призначенням.
«Днями ми дізналися, що знайшли загиблого побратима Юру. Завтра місто буде з ним прощатися. Молодий хлопець, але з шаленим досвідом, професійними навичками та добрим серцем, – написав у соцмережах кам’янчанин Віктор Годний, який наразі служить у ЗСУ. – Декілька місяців тому таких молодих побратимів перевели у штурмовики. З частиною я зміг побачитися, а з декількома вже не зможу. Війна жорстока, лякає безпорадністю та завжди тримає під напругою. Я б дуже хотів, щоб люди не «відгороджувалися» від війни, її не можна обминути втечею чи заплющити очі та просто «дочекатися», коли вона мине. Війна стукає тоді, коли її не чекають, і звідти, де б ніхто не хотів, щоб вона прийшла».
22 січня Героя поховали на Алеї Слави міського кладовища.
РАШИСТИ ОБІРВАЛИ МОЛОДЕ ЖИТТЯ
Стало відомо, що при обороні Харківщини від загарбників загинув ще один житель Кам’янеччини – 25-річний командир відділення 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» сержант В’ячеслав ГАДЖУЛА. Захисник народився 31 жовтня 1998 р. в с.Велика Слобідка. Закінчив 9 класів місцевої школи, а 2014-го вступив до Кам’янець-Подільського фахового коледжу індустрії, бізнесу та інформаційних технологій. Уперше до війська В’ячеслав Гаджула потрапив у травні 2019 року, коли проходив строкову службу як стрілець. Згодом уклав контракт із ЗСУ, який закінчився в серпні 2021 р.
– Перед повномасштабним вторгненням В’ячеслав працював у Польщі. Але вирішив повернутися та боронити Батьківщину, – розповідає Олександр, однокласник загиблого. – Він був дуже доброю та щедрою людиною, завжди приходив на допомогу. Захоплювався спортом, зокрема футболом. Хотів жити наповну та спробувати багато речей. І за що не брався – все вдавалося. За свої 25 років Славік, напевно, прожив набагато більше за нас.
17 січня під час виконання бойового завдання поблизу с.Синьківка Куп’янського району Харківщини В’ячеслав Гаджула зазнав поранень, несумісних із життям. Поховали військовослужбовця 24 січня в рідному селі. У Героя залишилася мама.
УСЯ РОДИНА ЗАХИЩАЄ УКРАЇНУ
У бою за Україну загинув житель с.Борсуки Новоушицької тергромади – старший сержант Олексій ЖЕЛДУБОВСЬКИЙ. Народився Олексій Вікторович 25 жовтня1965 р. в с.Вахнівці. У жовтні 2020-го пішов захищати Україну. Він був командиром бойової машини – командиром гірсько-штурмового відділення однієї з військових частин. Раніше військовослужбовця вважали зниклим безвісти. Герой загинув під час штурмових дій 15 жовтня 2022 р. поблизу с.П’ятихатки Херсонської області. Брат Олексія Желдубовського та його племінники також боронять Україну від загарбника.
І ПОЖИТИ НЕ ВСТИГ…
Гірким болем обпекла серця жителів Дунаєвеччини звістка про смерть молодого воїна – старшого солдата Владислава МИХАЙЛОВА, жителя м.Дунаївці. Владислав Михайлович 2000 року народження. Виконуючи бойове завдання в районі с.Тягинка, що на Херсонщині, Герой зазнав важких поранень. Лікарі боролися за його життя до останнього, але в обласній клінічній лікарні м.Одеса 21 січня 2024 р. серце Владислава зупинилося…
ВІН НЕ МІГ ПО-ІНШОМУ
23 січня Гуківська громада схилилася на коліна, зустріла та провела в останню дорогу воїна-Героя, жителя с.Мар’янівка Романа РОМАНІШЕНА. Він залишив мирне життя, бо покликав обов’язок чоловіка, громадянина, воїна – боронити рідну землю від навали російських окупантів. Добрий, щирий, відповідальний і завжди виважений, він не міг по-іншому…
На жаль, земне життя Героя закінчилося на запорізькому напрямку, де він загинув, виконуючи бойове завдання. Сльози й відчай, адже не такою мала бути зустріч сина, брата…