Вівторок, 20 Лютого 2024 р.
1 Лютого 2024

ЗУПИНИЛИСЯ 7 ВІДВАЖНИХ СЕРДЕЦЬ

Гірким болем відгукується кожна втрата в наших серцях. Кляті московити обірвали життя ще сімох жителів Кам’янеччини.

ДО ДОНЬКИ ТАК І НЕ ВСТИГ

Денис ДОРОФЄЄВ30 січня громада прощалася з 43-річним ка­м’янчанином – молодшим сержантом Денисом ДОРОФЄЄВИМ, який загинув 24 січня під час виконання бойового завдання на Донеччині. Захисник народився 20 квітня 1980 р., служив у армії, працював на підприємствах нашого міста. 2016-го підписав контракт із ЗСУ та захищав нашу державу в зоні АТО. За час служби Денис Дорофєєв отримав низку державних нагород, серед яких – відзнаки «Золотий хрест», «Хрест бойових заслуг» і «Козацький хрест ІІІ ступеня».

– Не знаємо навіть, із чого розпочати. Неможливо описати словами, яка це була добра людина, – кажуть побратими загиблого. – Він був безвідмовним, а також тим, хто йде вперед, веде за собою та останнім виходить із завдання. Був командиром групи, який оберігав підопічних, у нього завжди можна було попросити пораду. Денис – Воїн, який ніколи не скаржився. Зазнав контузії, підлікувався та поїхав на виконання завдання.

– Я знав його лише пів року, проте навіть за короткий час побачив, що це найдобріша людина, – розповідає військовий капелан Артем Капи­ця. – Спілкувався з ним, коли Денис Вікторович відновлювався від поранення. Дехто в такий період зізнається, що вже втомився від війни, але він казав: «Я додому лише з Перемогою!».

Не стримуючи сліз, розповідає і рідна сест­ра Світлана:

– У дитинстві завжди були разом. Він збирав марки, а я збирала гроші на альбом, щоб купити йому. Мав 5 контузій, два осколкові поранення, тому міг піти з війська, але не пішов. Сказав: «Хлопці – це моя сім’я, тому не ображайтеся». Після Перемоги мріяв купити будинок і посадити великий сад.

Днями Денис Дорофєєв мав іти у відпустку, адже донці Ангеліні виповнюється 10 років, однак знову побачити родину не судилося… У Героя залишилися дружина, донька, батьки та сестра.

ЧУТКИ НЕ БУЛИ ПОМИЛКОЮ, НА ЖАЛЬ…

Роман СОКИРНИК22 січня стало відомо про загибель Романа СОКИРНИКА із с.Думанів Гуменецької тергромади. 13 січня 2024 р. Роману виповнилося лише 29 років.

«Ще два дні тому не вірили і молили Бога, щоб чутки були помилкою, та… на жаль… Життя обірвалося біля населеного пункту Білогорівка Луганської області», – пишуть односельці в соцмережах, висловлюючи співчуття батькам і дружині.

«Активний, життєрадісний, розсудливий чоловік, який ще тільки починав будувати плани на життя, вдихав кожну його мить на повні груди, радував близьких і друзів, мріяв, любив…» – пишуть на сторінці Думанівської гімназії у фейсбуку.

Згадали добрим словом свого випускника і в Подільському центрі професійно-технічної освіти, де він опанував спеціальність елект­розварника. У 18 років Роман на два роки пішов на строкову службу, вдруге до лав ЗСУ потрапив улітку 2023 р. за мобілізацією.

 

МИРУ В МИРНОГРАДІ НЕМАЄ…

Іван ГУЛІЙ21 січня 2024 р. під час виконання службових обов’язків унаслідок ракетного удару противни­ка в районі м.Мирноград, що на Донеччині, загинув молодший сержант Іван ГУЛІЙ із Дунаєвеччини. Іван Сергійович народився 19 січня 1970 р. в с.Мала Побіянка. У Кам’янець-Подільському учи­лищі №5 здобув спеціальність слюсаря-механіка. Служив у армії, працював водієм. 13 вересня 2022 р. Іван Гулій отримав повістку та став на захист країни від ворога. Був нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки», а також відзнакою Президента України «За оборону України». У травні минулого року йому вдалося по­бувати у відпустці, після чого його син Ва­дим підписав контракт і також став на захист країни. У воїна залишилися дружина, двоє синів, онук, батько та сестра.

 

ОДИН ЗА ОДНИМ…

Новоушиччина за декілька днів отримала три звістки про смерть земляків-Героїв, які загинули, захищаючи Україну.

Павло ХОЛЯВКОМолодший сержант Павло ХОЛЯВКО із с.Фі­лянівка донедавна вважався зниклим безвісти, але підтвердилася інформація, що Павло Леонідович загинув 11 березня 2022 р. під час авіанальоту противника в районі с.Варівськ на Київщині. Народився Павло Холявко 22 грудня 1978 р. в с.Філянівка. Був будівельником. Із 2015 р. став на захист Батьківщини за мобілізацією, продовжив службу за контрактом у 2017-2019 рр. У січні 2020 р. знову підписав контракт, служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді на посаді командира гранатометного відділення. У Героя залишилися мати, сім’я.

 

 

 

Сергій КУЗЕМА24 січня в лікарні зупинилося серце 56-річного жителя с.Зелені Курилівці Сергія КУЗЕМИ. Сергій Петрович із 1985 по 1987 рік проходив строкову службу в Групі радянських військ у Німеччині. Після служби в армії працював на Курильських ост­ровах. Згодом повернувся в рідне село, де працював механізатором у місцевому колгоспі. Після початку повномасштабного вторгнення був мобілізований у 53 окрему механізовану бригаду, в її складі брав участь у бойових діях. Потім був переведений у військову частину А4749. У Сергія Петровича залишилися мама, дружина, син, донька, внуки, сестра.

 

 

 

Олександ­р ЧЕМЛЯК28 січня зупинилося серце сержанта Олександ­ра ЧЕМЛЯКА. Олександр Леонідович народився 21 вересня 1971 р. в Новій Ушиці. Здобув професію тракторис­-та. З 1989 по 1991 р. проходив строкову військову службу. Із січня 2023 р. Олександр Чемляк за мобілізацією проходив військову службу у в/ч А3719. У грудні 2023 р. зазнав поранення під час бойових дій. У Олександра залишилися мама, син, онучка.

 

 

 

 

 

16 МІСЯЦІВ НЕВІДОМОСТІ

Іван БАБЛЮКСтароушицька громада із сумом і глибоким болем повідомила про загибель Івана БАБЛЮКА.
Іван Іванович народив­-ся 23 лютого 1985 р. Проживав у с.Гораївка, згодом став жителем с.Ладиги Староостропільської тергромади Хмельниччини. Випускник Подільського центру професійно-технічної освіти.
Ще з початком повномасштабного вторгнення Іван пішов добровольцем на війну. Воював у складі однієї з механізованих штурмових бригад у званні молодшого сержанта.
Іван Баблюк зник 14 вересня 2022 р. біля
с.Нестерянка Запорізької області. Відтоді рідні не втрачали надії, що він живий, і продовжували пошуки. Однак 22 січня ц.р. його було ідентифіковано.