НЕВИМОВНА СКОРБОТА ГРОМАДИ

Ціна нашої волі – життя Героїв-захисників. Спогади друзів і колег, сльози рідних і близьких та невимовна скорбота громади – цього тижня відкрито меморіальні дошки ще п’ятьом Почесним громадянам Кам’янця-Подільського.

• Олександр ШВЕЦЬ
(24.11.1977 – 20.12.2022).

Олександр Миколайович народився і виріс на Городоччині, в с.Великий Караб­чіїв.
Після служби в армії до 1998 року працював у бу­дівельній сфері, був хорошим майстром, разом із братами 15 років поспіль займалися зведенням будинків на Хмельниччині та за її межами, відбудовували церкви в тому числі.
Підписав контракт із ЗСУ, брав участь у бойових діях на сході України.
У 2017-2018 рр. виконував завдання з розміну­вання знищених ворогом складів у містах Балаклії та Калинівці. За роки служби неодноразово навчався у військових спеціалістів НАТО. Не лише працював у складі групи саперів, але й згодом почав навчати молодих солдатів. Із початком повномасштабного вторгнення в лютому 2022 р. став головним сержантом інженерно-саперного взводу і, маючи статус сапера міжнародного значення, підготував та випустив не один десяток молодих спеціалістів саперів, передавши їм знання та бойовий досвід. У липні 2022 р. добровільно вирушив на фронт.
Командир відділення саперної роти інженерної бригади Олександр Швець виконував останнє завдання на Донеччині.
Його смерть стала страшним ударом для старенької матері, дружини, доньки, сина та всієї великої родини, яка щиро любила Олександра.
Дошку встановлено на фасаді будинку на вул.Любомира Гузара, 9, де проживав воїн.

• Ростислав ОСТАФІЙЧУК
(16.08.1990 – 23.04.2022).

Головний сержант, інструктор відділення розмінування Центру розмінування Об’єднаного навчально-тренувального центру загинув під час виконання бойового завдання в Ізюмському районі Харківської області. Меморіальну дошку захиснику встановлено в Пановецькій загальноосвітній школі, де він навчався.
Службу у Збройних силах України Ростислав Сер­гійович розпочав ще 2009 року.
У 2014-2015 рр. майже рік служив розвідником-снайпером 8 полку спецпризначення, згодом вирішив поповнити лави Центру розмінування. Під час першої ротації Ростислав потрапив на Луганщину, був і під Дебальцевим.
Перебуваючи в запасі, в перші дні після початку повномасштабної російської навали на українські землі Ростислав повернувся з-за кордону і знову вступив до лав Збройних сил України.
Ростислав Сергійович був доброю, чуйною лю­диною, вірним патріотом України, справжнім про­фесіоналом, завжди позитивним, діяв обдумано, фахівець своєї справи.
Трагічна звістка про його загибель ураз відібрала батька у двох доньок – десятирічної Софії та семилітньої Аніти. Без чоловіка залишилася дружина, сина втратили батьки.

• Володимир ПРОСЯНИЙ
(22.09.1984 – 11.08.2023).

Уродженець с.Тарасівка після навчання в Баговицькій школі вступив у Чернівецьке залізничне училище, мав досвід контрактної служби у ЗСУ, а далі на 10 років присвятив себе залізній дорозі, працюючи помічником машиніста та маши­ністом.
Відважний патріот, гарний батько і чоловік, Володимир Іва­нович у травні 2022 р. був мо­білізований до Збройних сил України.
Молодший сержант Володимир Просяний улітку 2022-го брав участь в операціях зі звільнення Херсонщини.
З жовтня 2022 року в складі 14 окремої механізованої бригади ім.Князя Романа Великого ніс службу на Куп’янському напрямку. Тут, у районі с.Орлянське, вступив із ворогом у свій останній бій.
Дошку встановлено на будинку за адресою: пр.Грушевського, 11.

• Павло МАШУРА
(24.04.1995 – 30.08.2023).

Веселий і доброзичливий хлопець народився в с.Довжок. На стінах Довжоцького НВК і відкрито меморіальну
дошку Павлу Павловичу як пам’ять про випускника-Героя, який під час мінометного обстрілу поблизу Запоріжжя накрив своїм тілом побратимів.
Перед початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Павло приїхав додому з-за кордону. З перших днів війни пішов до ТЦК і записався добровольцем. І тільки 6 січня 2023-го отримав повістку до лав ЗСУ.
Навчання проходив спочат­-ку в 95-й окремій де­сант­но-штурмовій бригаді (95 ОДШБр), далі – в Німеччині. Був направлений на службу в новосформовану на той час 82 окрему десантно-штурмову бригаду, де став командиром відділення.
Воював на Херсонщині та запорізькому напрямку.
18 серпня 2023 р. зазнав контузії (побратими відкопали Павла з-під завалів). Пройшовши тиждень реабілітації, знову став у стрій, проте ненадовго…
Ворог обірвав життя взірцевого Воїна – саме таким його вважали побратими.

• Денис ЯСИНЕЦЬКИЙ
(23.03.1992 – 22.12.2022).

Привокзальна, 12 – тут вста­новлено меморільну дош­ку ще одному земляку – уродженцю с.Кам’янка Денису Ясинець­кому.
Денис, який народився в багатодітній родині, обрав мирну професію – реставратора декоративних штукатурок і ліпних ви­робів; маляра. Хотів буду­вати, прикрашати землю, творити…
Деякий час працював на будівництві. Але потім вирішив укласти контракт зі Збройними силами України. Вивчився на сапера і неодноразово виконував завдання в зоні ООС. Після закінчення контракту демобілізувався, але коли почалася повномасштабна війна, зібрав речі й знову став на захист Батьківщини.
Денис був надійним і вірним другом, помічником матері та хорошим братом, любив рибалити й мав багато друзів.
Планував зробити сюрприз для мами – приїхати на Новий рік у відпустку, але життя сапера обірвалося 22 грудня під час виконання бойового завдання в с.Багатир на Донеччині.