Понеділок, 27 Травня 2024 р.
9 Травня 2024

В ОСТАННЮ ПУТЬ…

Не передати словами всієї трагедії родин загиблих, які, крім трагічної звістки про втрату близької людини, життя якої підступно відібрав окупант, ще й не мали змоги більше ніж пів року їх поховати. Двоє Героїв, з якими прощалася Кам’янеччина цього тижня, нарешті знайшли вічний спокій у рідній землі.

СІМ’Я ЗАЛИШИЛАСЯ МРІЄЮ

Валерій СВАРИЧЕВСЬКИЙ6 травня громада прощалася з мужнім воїном Валерієм СВАРИЧЕВСЬКИМ, який загинув торік, захищаючи Україну. Валерій Сваричевський народився 16 жовтня 1989 р. в Ка­м’янці-Подільському. Здобув середню технічну освіту за фахом «Автокранівник» і після на­вчання поєднав життя з будівничою справою, в тому числі їздив на заробітки. Мріяв створити родину, однак планам завадили окупанти. Торік у травні кам’янчанин розпочав війсь­кову службу за мобілізацією та став на захист Батьківщини.

– Він був дуже життєрадісним, – розповідає пан Микола, батько загиблого. – У шкільні роки співав і танцював, дуже любив риболовлю. Валерій завжди допомагав навколишнім. І друзям, і родині. Він про всіх думав.

Солдат Валерій Сваричевський загинув 26 серпня 2023 р. внаслідок ворожих штурмових дій у районі с.Іванівське, що на Донеччині. Поховали Героя на міській Алеї Слави.

ЖИВ НА МАКСИМУМІ

Сергій МАКСИМЧУКУ вівторок міська громада провела в останню путь молодшого сержанта Сергія МАКСИМЧУКА. Герой був кулеметником. Майже рік рідні чекали на тіло близької людини.

– Народився 28 травня 1986 р. в Теофіполі. Останні роки Сергій разом із дружиною проживав на Закарпатті, – розповідає друг загиб­лого Вадим, з яким товаришували 18 років. – Свого часу жили по сусідству в гуртожитку, готували їсти на одній кухні, відзначали разом свята. Сергій був життєрадісним, старався взяти від життя максимально, був душею компанії, а ще – надійним другом. Смачно готував, чим тішив друзів. Дуже любив собак. Пригадую, що обожнював свою німецьку вівчарку. Захищати Україну Сергій пішов добровільно невдовзі після вторгнення. Був у Сіверськодонецьку та Бахмуті. Якось його разом із побратимами показували в новинах. Проте доля склалася так, що загинув там, де ніби й спокійніше.

Сергій Миколайович загинув 3 липня 2023 р. на Сум­щині, виконуючи бойове завдання.

У ВІДПУСТКУ ТАК І НЕ ДОЇХАВ

Ілля СОБОЛЄВНа щиті до рідного дому повернувся механік-радіотелефоніст Ілля СОБОЛЄВ. Життя солдата обірвалося в 25 років. Майбутній захисник народився 7 квітня 1999 р. в Кам’янці-Подільському. Ходив до першої школи, яку закінчив 2017 року. Вступив до ПТУ №6, де опанував фах кранівника. Далі в житті Іллі Соболєва настав час строкової військової служби, яку кам’янчанин проходив у квітні 2019 – серпні 2020 рр. А повномасштабну війну зустрів як цивільна людина.

– Ілля був дуже чемним і вихованим хлопчиком, – розповідає класна керівниця Наталія Кучер. – Це був без­відмовний хлопець і, якщо хтось просив про допомогу, одразу приходив на поміч. Під час навчання з його класом ми дуже часто кудись їздили, як правило, восени і навесні. Ілля й після навчання хотів кудись їздити, дізнаватися щось нове. Продовжував спілкування з однокласниками, адже вони для нього були, як брати.

– Ми розмовляли з ним у день загибелі, – розповідає Дмитро Мельник, однокласник загиблого. – Ілля казав, що влітку планує взяти відпустку, приїхати десь ближче до мого дня народження, зібратися з усіма і поїхати на річку. Але не судилося…

Ілля Соболєв загинув 2 травня, виконуючи бойове завдання в районі с.Парасковіївка Донецької області. У Героя залишилися мама та бабуся.