СЛЬОЗИ ОКРОПЛЮЮТЬ РІДНУ ЗЕМЛЮ

Родючі і прекрасні землі громад Кам’янеччини знову скроплюються сльозами через болючі втрати земляків – мужніх Захисників України.

ВВАЖАЛИСЯ БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИМИ…

Два дні поспіль Чемеровеччина прощалася зі своїми земляками-героями. Обидвоє довгий час вважалися безвісти зниклими.

l 8 липня поховали в рідному селі Ямпільчик Анатолія КУХАРЯ, з яким родина втратила зв’язок 21 березня 2022-го. Анатолій Валерійович народився 18 квітня 1994 р., навчався в Ямпільській і Чемеровецькій школах, закінчив Чемеровецький медичний коледж. По закінченні закладу пішов до лав ЗСУ. Службу проходив у 8 полку Сил спецоперацій. Упродовж 2014-2016 років брав участь у АТО. 2019-го, підписавши контракт, знову став на захист східних кордонів України. Виклик повномасштабного вторгнення прийняв як загартований бойовим досвідом воїн, вірний військовій присязі. Анатолій Кухар до останнього подиху давав відсіч ворогам, мужньо захищаючи свою родину, дружину, трьох донечок, рідний край та рідну Україну. Понад два роки рідні вірили у краще, однак результати генетичної експертизи підтвердили загибель військовослужбовця, який зник безвісти в районі с.Новоолександрівка Луганської області.

l А 9 липня в с.Летава прощалися з В’ячеславом БУЧКІВСЬКИМ, який із 25 липня 2023 р. вважався безвісти зниклим. Майже рік сім’я сподівалася, що він знайдеться, проте стало відомо, що В’ячеслав Іванович загинув під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Народився Захисник 12 вересня 1983 р. У рідному селі його знають як спокійного, доброзичливого молодого чоловіка. Після закінчення школи навчався в Борщівському агротехнічному коледжі. З 2003 р. проходив строкову службу, після якої повернувся в село і почав працювати у СВК «Летава» помічником машиніста на зернотоку. Останнім місцем роботи стало хмельницьке підприємство, де він був начальником охоронної служби. Був мобілізований до лав ЗСУ в липні 2022 р. Вдома залишилися дружина та двоє дітей, батько і мама.

ПІД БАХМУТОМ…

Стрілець – помічник гранатометника стрілецького взводу однієї із частин ЗСУ Віталій ШИМКО, 1976 р.н., навіки повертається на рідну Дунаєвеччину. 5 липня Віталій Миколайович, захищаючи нашу Батьківщину, героїчно загинув під час штурмових дій противника в районі с.Григорівка Бахмутського району.

НЕ ЖАЛІВ СЕБЕ, ЖАЛІВ МОЛОДИХ

Новоушиччина сумує з приводу трагічної загибелі свого Героя – Олега СИВУНА. Захисник народився 1 грудня 1974 р. в с.Куча, там же навчався у школі, а після армії – у Хмельницькому ПТУ. Був будівельником, лісником. Із 2015 р. працював у Кучанській школі оператором котельні, звідки 25 лютого 2022 р. пішов захищати Україну. Він довго не приїжджав у відпустку, друзям казав, що молодим треба їхати, аби набратися сил. У відпустці був у грудні минулого року. Знайомих запевняв, що все добре, а Перемогу неодмінно відзначать на зустрічі однокласників… Загинув Олег Вікторович 1 липня поблизу с.Першотравневе Харківської області. У загиблого залишилися мати, донька і брат.