ВІЙНА НЕЩАДНО ЗАБРАЛА ЇХ!

Жорстока війна продовжує забирати найкращих і приносити горе в оселі українців…

ВІН ТВОРИВ І ДАРУВАВ КРАСУ

Під час удару по Інституту зв’язку в Полтаві загинув ка­м’янчанин Сергій РАТУШНЯК. Сергій Леонідович народився 11 серпня 1966 р. Зай­мався фото-, відеозйомкою, працював відеооператором. Кам’янець-Подільський ліцей на своїй сторінці в соцмережах опублікував такий допис:

«Раніше тут були світлини із життя ліцею, спіймані поглядом нашого Сергія Леонідовича Ратушняка. Вперше 2 вересня ми не бачили його із фотоапаратом на подвір’ї ліцею, знали, що 2 липня 2024 р. він був мобілізований і проходив військову службу на посаді зв’язківця. Цього дня на своїй сторінці у фейсбуку він написав: «Сподіваюся скоріше побачити весь колектив ліцею». Жартував, що на відпочинку в Полтаві, і скоро прийде на роботу…
3 вересня 2024 року – вороже влучання ракетами по будівлі Інституту зв’язку у Полтаві та невідомість… 6 вересня, о 10.45, – повідомлення від дружини: «Я була на опізнанні, це він. Сергія більше немає»… Як немає? Наш Сергій Леонідович… Людина, яка жила в гармонії не тільки з собою, а й з усім світом… Чоловік, який творив красу і ділився нею з кожним, з ким зводила його доля… Він не лукавив, бо був правдолюбом, завжди усміхався, бо був закоханим у життя, він ніс добро щодня, бо по-іншому не вмів. Як важко про це писати в минулому часі…».

17 вересня Воїна поховали на Алеї Слави.

ЗА МИР І ПЕРЕМОГУ ПОЛІГ

На щиті додому повернувся наш земляк – сержант Сергій ДУБІНСЬКИЙ. Народився Сергій Олександрович 14 квітня 1976 р. в Ка­м’янці-Подільському в сім’ї вчителів. Навчався у школі №12. Потім вступив у Кам’янець-Подільський коледж хар­чової промисловості. Працював на місцевій ТЕС. Від 1995-го його життя по­в’язане із ЗСУ. По 31 липня 2024 р. був сержантом із матеріального забезпечення роти вогневої підтримки однієї з віськових частин ЗСУ, а з 1 серпня по 9 вересня 2024-го ніс службу стрільця-помічника гранатометника стрілецької роти. Під час виконання бойового завдання на курському напрямку Сергій Олександрович загинув.

– Жорстока війна забирає від нас найкращих. Сьогодні ми попрощалися з учнем нашої школи Сергієм Дубінським. Перед очима ще той маленький хлопчик, який приходив по свою сестричку в дитячий садок. Ми мог­ли йому доручити все на світі, був дуже відповідальним. Добре навчався у школі, дружив з однокласниками. Був веселим, життєрадісним, – розповідає вчителька історії Анна Семенівна. – Після школи він пішов навчатися далі. Служив у армії. Минуло чимало років після закінчення школи, але щоразу при зустрічі він вітався, усміхався, був щирим, ніколи не обминав. Ось таким був наш Герой.

У Героя залишилися батьки, сестра, дружина, син.

НЕ ЗМІГ СТОЯТИ ОСТОРОНЬ

На війні з окупантом 9 вересня загинув ще один Воїн Світла – сержант Дмитро ХОДОРСЬКИЙ. Дмитро Сергійович народився 30 серпня 1981 р. в Ка­м’янці-Подільському. Навчався у школі №13, медучилищі, Європейському університеті (м.Київ). Після закінчення Кам’янець-Подільського медичного училища (відділення «Лікувальна справа») 2001р. та фельдшерської практики в сільському ФАП Дмитро протягом 11 років працював помічником лікаря з комунальної гігієни в Кам’янець-Подільській міській санітарно-епідеміологічній станції, пізніше – помічником епідеміолога в реорганізованій установі цієї ж служби. Паралельно, до 2012 р. Дмитро Сергійович займався документообігом із митних вантажів, був відповідальним та сумлінним у роботі.

– Коли установа 2012 року «переселилася з майном» на іншу локацію – Жовтневе, – згадують колеги, – Діма майстерно та результативно «реанімовував» та налаштовував комп’ютерну техніку (з трьох зношених він умів зробити один новий). Дмитро був комп’ютерним генієм, це було його життєвим хобі. Він із радістю допомагав колегам у освоєнні комп’ютерних технологій. Наш колектив сердечно співчуває згорьованим батькам, дітям, дружині та сестрі.

Після 2016 р. він працював на заводі. Дмитро не зміг стояти осторонь від кривавих подій, тому пішов добровольцем ще на початку повномасштабного вторгнення. Ніс службу в складі тероборони, далі – бойовим медиком. У бою під Курськом, зазнавши несумісних із життям поранень, Герой загинув. У нього залишилися батьки, сестра, дружина, син і дочка.

ВІД ВОРОГА ЗАХИЩАВ

Із поля бою до лав Небесного війська приєднався молодший сержант Олександр ІВАНІЦЬКИЙ. Народився Олександр Цезаревич 8 лютого 1983 р. в с.Колибаївка, де і навчався у школі. У Кам’янець-Подільському ВПУ №14 здобув спе­ціальність електрозварника. Ніс службу в складі тероборони, захищаючи свою державу від окупантів. 9 вересня поліг у бою, зазнавши несумісних із життям травм. 14 вересня Героя поховали в рідній Ко­либаївці з усіма військовими почестями.

ВІРИВ У ПЕРЕМОГУ НАД ОКУПАНТАМИ

Цього ж дня земляки попрощалися і з сержантом Дмит­ром ЩЕГЕЛЬСЬКИМ. Дмитро Броніславович народився 31 березня 1983 р. в с.Колибаївка. Тут і навчався у школі. Він завжди був готовий прийти на допомогу, був вірним товаришем і хорошою людиною. Ніс службу в складі тер­оборони. Був на посаді ку­леметника, стрільця, голов­ного сержанта стрілецького взводу. На посаді командира стрілецького взводу служив із 1 червня по 9 вересня 2024 р. До останнього Герой мужньо боронив кордони нашої держави, завжди був відданим своєму військовому обов’язку, вірив у Перемогу над окупантами. 14 вересня Героя поховали в с.Колибаївка. У Героя залишилися дружина і син.

ПОЛІГ У БОЮ

На Новодунаєвеччині 15 вересня востаннє в земну до­рогу провели Івана РОЗГОНЮКА. Герой загинув 8 вересня 2024 р. поблизу м.Торецьк Бах­мутського району Донецької області. Народився Іван Олександ­рович 26 листопада 1996 р. Навчався в Новоушицькому фаховому коледжі ПДАТУ, про­живав із сім’єю в с.Гута Морозівська. Іван добровільно пішов захищати Україну від ворога з перших днів повномасштабного вторгнення. У Героя залишилися дружина та донечка.