ТІ, КОГО НЕ ПОВЕРНУТИ
Втрачені життя – це мрії, надії та плани, які так і не здійснилися. Кожен загиблий Герой залишає порожнечу в серцях рідних і відбиток болю, який ніколи не зникне.
НІС ЗАЛІЗНИЙ ХРЕСТ МУЖНОСТІ
На щиті додому повернувся кам’янчанин – старший солдат Дмитро ПАВЛЮК. Народився Дмитро Володимирович 4 травня 2002 р. Навчався в ліцеї №7, а потім – у військовому ліцеї.
З липня 2020 р. добровільно вступив до лав ЗСУ, ніс службу на посаді лаборанта відділення польового водопостачання інженерно-технічного взводу. Загинув Воїн 21 жовтня 2024 р. поблизу с.Воздвиженка Покровського району Донецької області внаслідок мінометного обстрілу, зазнавши травм, несумісних із життям.
«Дмитрику, дорогий наш Захиснику, світлий, добрий, скільки планів у тебе було! Ще недавно Головнокомандувач ЗСУ вручав тобі відзнаку «Залізний хрест» за мужність і відвагу! Неможливо повірити, що тебе з нами не буде! Світла і вічна пам’ять Герою!» – написала в соцмережах кам’янчанка Стелла Латишева.
Поховано Захисника 31 жовтня на Алеї Слави. У Героя залишилися мати, батько, бабуся.
ЗА СВОБОДУ! ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
Чорне крило смерті забрало ще одного кам’янчанина – старшого лейтенанта Дмитра МАТВЄЄВА. Народився Дмитро Леонідович 13 вересня 1991 р. в м.Дунаївці. Навчався в Кам’янець-Подільському ліцеї з ПВФП. З 2009 по 2010 р. проходив військову службу за контрактом. Після цього навчався у ВІКНУ ім.Тараса Шевченка. Потім був направлений у 92-гу ОМБр, також проходив військову службу у підрозділах Сухопутних військ ЗСУ. Був учасником бойових дій із 2016 р. Нагороджений відзнаками Президента України, Генштабу та Командування Сухопутних військ. Навесні 2022 р. під час бойових дій зазнав поранення. Після важких операцій та лікування знову став у стрій. Але перенесених хвороб серце Воїна не витримало. Захисник помер у шпиталі 30 жовтня 2024 р., його поховано 6 листопада в секторі для військовослужбовців на міському кладовищі.
У ЖИЛАХ ТЕКЛА КРОВ ВОЇНА
Сумна звістка надійшла в Орининську тергромаду – загинув штаб-сержант Валерій БОДНАР. Народився Валерій Михайлович 1968 р. в с.Кізя. Навчався у Приворотській школі. З перших днів війни вступив до лав ЗСУ, а 31 жовтня під час авіаційного удару поблизу с.Таврійське Запорізької області Воїн загинув.
«Маючи великий військовий досвід, обіймаючи відповідальні посади, він дуже цінував бойове побратимство, а багатьом був за батька, порадника, наставника, – повідомляють у Приворотському ліцеї. – Оберігав їх, як міг, підбадьорював у найскрутніших ситуаціях під час бойових дій…».
Поховано Захисника 5 листопада в рідному селі. У Героя залишилися мати, дружина, сини з невістками, внуки.
ЙОГО ПОДВИГ ЗАКАРБУЄТЬСЯ
Кам’янеччина отримала гірку звістку про загибель нашого земляка – Валентина ГОНЧАРУКА. Народився Захисник 21 грудня 1978 р. у с.Рогізна Китайгородської тергромади, там і провів частину свого життя, з багатьма підтримував дружні відноси-ни, його завжди чекали на малій батьківщині. Загинув військовий у с.Миролюбівка на покровському напрямку. Поховано Героя 6 листопада в с.Грусятичі Львівської області, де він проживав.
ДО ОСТАННЬОГО НАБЛИЖАВ ПЕРЕМОГУ
У Новоушицькій тергромаді дізналися про загибель матроса Сергія РЕУСА. Сергій Дмитрович народився 13 серпня 1980 р. в с.Куча. Проходив строкову службу в армії. Працював будівельником. У рідному селі Сергія запам’ята-ли добрим і щирим, порядним і працьовитим чоловіком із золотими руками. Одразу після повномасштабного вторгнення Сергій Дмитрович став на захист держави. Боронив країну в багатьох гарячих точках, виконував бойові завдання на Херсонщині, Донеччині. 31 жовтня поблизу с.Новодмитрівка Покровського району Донецької області зазнав поранень, несумісних із життям. У Героя залишилися дружина, донька, син, брат.