У НАШІЙ ПАМ’ЯТІ Й СЕРЦЯХ
Світ завжди пам’ятатиме тих, хто віддав найдорожче – своє життя. Їхні імена навіки закарбовані в наших серцях, їхній подвиг – непохитний символ мужності, жертовності та любові до ближнього.
ПОВЕРНУВСЯ НА СВЯТВЕЧІР… ВОСТАННЄ
На щиті додому востаннє повернувся солдат Віталій БЕРЕЗОВСЬКИЙ. Народився Віталій Борисович 28 липня 1975 р. Свого часу проходив строкову службу. А 17 серпня 2022 р. доєднався до захисту країни від агресора, служив на посаді стрільця-санітара механізованого відділення однієї з військових частин ЗСУ. 13 грудня поблизу с.Даченське Покровського району під час виконання бойового завдання Воїн загинув.
Вячеслав Грушковський у соцмережах згадує про Віталія Борисовича: «Колись ми були у статусі найкращих друзів, бігали ще пішки по місту торговими агентами. Мріяли та щось робили для того, щоб життя стало кращим. Минули роки, в мене змінилася робота, і ми почали нечасто бачитися та чутися. Але після того клятого лютого він перший знайшов мене і почав допомагати у волонтерській справі. Продукція «Лукас», а Віталій був регіональним менеджером тієї ТМ, частенько була присутня на нашому волонтерському складі, й вона їхала до бійців разом із броніками, розгрузками, медикаментами. Потім до війська потрапив сам «Берьоза», як ми всі його називали. Вже я намагався закривати всі його потреби. Там було все: і взуття, і форма, і бензопилка, і глушники… В мене залишилося безліч світлин з його фотозвітів. Єдине, чого не можуть волонтери, – забезпечити військового додатковим життям… Крайня посилка, яку я йому відправив, досі на Новій пошті чекає отримувача, якого вже немає…».
– Він був такий веселий, любив жартувати. Завжди підтримував, намагався всім допомогти, захистити. Дуже відповідальний був, серйозний, бо сам спортсмен. Займався боксом. Їздив на змагання. Завжди всюди перший. Був такою віруючою людиною. Католиком. Молився. І вірив, що все буде добре. Тільки, на жаль… – розповіла дружина Захисника Жанна. – Він за два роки служби жодного разу не був у відпустці. Служив у гарячих точках. Постійно казав, що його там побратими чекають. А ми так чекали, що він прийде у відпустку. І він прибув 24-го грудня, на Святий вечір, востаннє…
У Героя залишилися дружина, донька, син, сестра… 24 грудня Захисника поховано на Алеї Слави.
СТІЙКО СТОЯВ ЗА УКРАЇНУ
23 листопада 2024 р. поблизу с.Тихе Харківської області, виконуючи бойове завдання за призначенням, прийняв свій останній бій Олександр МІТІН. Олександр Сергійович народився 21 січня 1985 р. на Донеччині. Там і проживав, працював, створив сім’ю. 2014-го домівку Захисника нещадно знищили ненависні окупанти. З батьками та маленькою донечкою Олександр переїхав до Кам’янця-Подільського. З 1 червня 2024 р. призваний на військову службу за мобілізацією. Служив на посаді інспектора прикордонної служби в одній із військових частин ЗСУ. 20 грудня Героя поховали на Алеї Слави.
МОЛОДИМ ПОКИНУВ ЦЕЙ СВІТ
Знову важка звістка надійшла на Кам’янеччину – загинув солдат Іван ГРЕЧАНИЙ. Іван Віталійович народився 9 жовтня 1990 р. Ніс службу на посаді кулеметника штурмової спеціалізованої роти однієї з військових частин ЗСУ. 15 грудня 2024 р. Воїн помер у шпиталі м.Вінниця внаслідок ушкоджень від військових дій, вибухів та осколків. 21 грудня Героя поховали на Алеї Слави.
ПОРАНЕННЯ, ЯКЕ КОШТУВАЛО ЖИТТЯ
Укотре Кам’янеччина оплакує втрату – загинув солдат Анатолій СОКУЛЬСЬКИЙ. Народився Анатолій Анатолійович 16 лютого 1975 р. в с.Кадиївці. Цьогоріч за військовою мобілізацією доєднався до лав захисників. Служив стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного відділення в одній із військових частин. Загинув Захисник 17 грудня 2024 р. внаслідок вогнепального поранення, несумісного з життям, поблизу с.Новооленівка Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням. 23 грудня Героя поховано в рідному селі.
ЖИВ ГІДНО ТА ВІДДАНО
Ще одна непоправна втрата – загинув майор Володимир ГАВРІЛОВ. Володимир Григорович народився 25 травня 1974 р. в с.Глібів на Новоушиччині. Здобув освіту в Кам’янець-Подільській аграрній академії, де закінчив військову кафедру. Працював у БРЕМі. Разом із дружиною гідно виховав сина. На військову службу призвався із самого початку повномасштабного вторгнення. Загинув 22 березня 2024 року поблизу с.Колодязне Харківської області внаслідок підлого авіаційного удару ворога. Поховано Героя 16 грудня 2024 р. у Віньківцях.
ВОРОЖИЙ ОБСТРІЛ ЗАБРАВ УСЕ
Маківська тергромада у скорботі – стало відомо про загибель Олега ЩЕРБАТОГО. Олег Михайлович народився 20 лютого 1973 р. Проживав у с.Маків. 20 грудня Герой загинув поблизу с.Торське Краматорського району Донецької області в результаті ворожого обстрілу.
ЖИТТЯ ОБІРВАЛОСЯ НА ЗЛЕТІ
Дунаєвецька тергромада отримала страшну звістку – загинув старший солдат Сергій ПАВЛЕНКО. Сергій Васильович народився 14 травня 2002 р. Виконуючи військовий обов’язок, загинув 21 грудня поблизу с.Руське Порічне Суджанського району Курської області.