РОЗБИТІ ДОЛІ – НЕСКОРЕНІ СЕРЦЯ

Війна кричить вибухами, а серце плаче мовчки.

ДОБРОВІЛЬНО ПІШОВ ЗАХИЩАТИ

Гірка новина надійшла на Кам’янеччину – загинув солдат Андрій СУЩЕВ. Народився Андрій Михайлович 17 травня 1983 р., навчався в К-ПНУ ім.І.Огі­єнка. Працював у ТЦ «Епіцентр». У 2002-2003 рр. проходив строкову військову службу. Із серпня 2014-го по вересень 2015 р. мобілізований у зону АТО. Ще з другого дня повномасштабного вторгнення Воїн добровільно пішов захищати країну. Ніс служ­бу на посаді стрільця-санітара механізованого відділення в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Андрій Михайлович 15 лютого 2024 р. під час виходу особового складу з Авдіївки Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання. Майже рік Захисник вважався зниклим безвісти, але підтвердилося най­страшніше… 30 січня 2025 р. Воїна поховано на Алеї Слави. У Героя залишилися мати та сестра.

ДОЛЯ ВИПРОБОВУВАЛА ЩЕ ЗМАЛКУ

У Гуменецькій тергромаді оплакують земляка – солдата Миколу БАЛЮКА. Микола Борисович народився 10 жовтня 1974 р. в с.Вербка, там і навчався у школі, а потім продов­жив навчання в Гуменецькій школі. Пізніше вступив до Тернопільського інституту народного господарства (спеціальність «Економіка підприємств»). А професію психолога здобув у К-ПНУ ім.І.Огі­єнка. З липня 1993-го по грудень 1994 р. проходив військову строкову службу. Працював приватним підприємцем у сфері будівництва. Доля випробовувала його рано, бо, втративши батька, став єдиною опорою для матері. 28 грудня 2022 р., незважаючи на операцію на серці, добровільно пішов захищати Україну. Пройшов крізь пекло боїв у Запорізькій і Харківській областях. Ніс службу в ракетному від­діленні однієї з військових частин ЗСУ. Загинув Захисник 1 червня 2024 р. поблизу м.Чугуїв Харківської області, зазнавши травм, несумісних із життям. 5 лютого Воїна поховано в рідному селі. У Героя залишилися троє дітей.

ВІД ВОРОГА ОБОРОНЯВ НАС

Орининська тергромада оплакує трагічну загибель старшого сержанта Віталія КОЛЕСНИКА. Віталій Валентинович народився 12 лютого 1985 р. Проживав в Оринині. З 2003-го по 2004 р. про­ходив військову строкову службу. З травня 2015 р. по липень 2016-го обороняв країну від ненависного ворога в зоні АТО. 2019 року Воїн знову долучився до лав ЗСУ. Ніс службу на посаді командира першого стрілецького відділення в одній із військових частин ЗСУ. Загинув він 27 січня 2025 р. поблизу с.Погребки Курської області, зазнавши несумісних із життям поранень. Поховано Героя 4 лютого в Оринині.

ВІДДАНИЙ СВОЇЙ ДЕРЖАВІ

У Закупненську громаду надійшла трагічна звіст­ка – загинув Максим АНТОНОВ. Максим Юрійович народився 30 листопада 1985 р. в с.Гусятин, там і навчався у школі. Здобув професію механіка в Гусятинському коледжі. У період із 2006 по 2007 р. проходив строкову службу. Одружився, працював, виховував сина, допомагав батькам. Із 2009 р. з ро­диною проживав у с.Вільхівці. Першого серпня 2014 р. Воїн отримав повістку для проходження служби в АТО. З початком повномасштабної війни знову став на захист країни, вступивши до лав 44-ї окремої арти­лерійської бригади ім.Гетьмана Данила Апостола. Брав участь в обороні Києва, а після звільнення Київської області воював у Сумській, Донецькій, Запорізькій, Харківській областях. За бойові заслуги, хоробрість і відданість державі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Загинув Захисник 2 лютого 2025 р. внаслідок ворожого обстрілу в Курській області. У Героя залишилися дружина, син, мати, батько та брат.

НІЩО НЕ ЗЛАМАЛО ЙОГО ВОЛІ

Дунаєвеччина оплакує гірку втрату – загинув головний сержант Сергій МАРТИНЮК. Народився Сергій Мико­лайович 3 жовтня 1970 р. в с.Іванківці. Там же минуло його дитинство. Здобув професію слюсаря в Лісоводському училищі, проходив строкову військову службу. Створив щасливу сім’ю, в якій народилися два синочки. Працював на комунальному підприємстві, в лісництві, у ТОВ «Верест». 20 квітня 2022 р. став до лав Захисників, сподіваючись уберегти синів. Та доля розпорядилася інакше – торік обидва сини також взяли до рук зброю. Герой майже три роки тримав небо над Україною. Пекельні дні на позиціях, контузії, поранення – ніщо не зламало його волі. За мужність у боях був відзначений нагородами. 26 січня 2025 р. поблизу м.Часів Яр Донецької області під час скидання боєприпасів із БпЛА противника зазнав поранень, несумісних із життям. 31 січня Воїна поховано в рідному селі. У Героя залишилися дружина, двоє синів, двоє внуків, молодший брат.