ВОГОНЬ ЗАПЕКЛИХ НЕ ПЕЧЕ
Активні ворожі дії тривають уздовж усієї лінії оборони в Часовому Ярі. Противник атакує всіма можливими видами озброєння – артилерією, скидами з дронів, отруйними газами та запальними сумішами. Однак наші військовослужбовці не відступають під ударами ворога, натомість виставляють таку ціну ворожих втрат за кожен пройдений метр української землі, що подальше просування стає близьким до неможливого.
У вирі щоденних подвигів звичайних українських піхотинців інколи виникають обставини, що проявляють істинну мужність та принциповість оборони Збройних сил України.
Наприклад, 27 січня 2025 р. позиція мотопіхотного батальйону «Зубр» у черговий раз була атакована запальними сумішами ворога. Водночас ворожа піхота не припиняла наступу.
Захисники позиції не відступили навіть тоді, коли під час одного зі штурмів противника позиція «Зубр» загорілася. Старші солдати Богдан Ферманюк і Сергій Козігон перемістилися в більш безпечне місце.
Противник, будучи впевненим, що українські воїни відступили, почав просуватися вперед. Скориставшись цим, наші воїни зайняли нове укриття та продовжили стрілецький бій. Однак ворог не полишав спроби прориву та продовжував атакувати. Усвідомлюючи загрозу, військовослужбовці діяли максимально злагоджено. Коли один вів вогонь, інший стежив за ситуацією і контролював шляхи підходу противника. Їхні витримка та холоднокровність дозволили не тільки успішно оборонятися, але й завдати противнику відчутних втрат. Застосовуючи стрілецьку зброю, без зв’язку та з мінімальною кількістю боєприпасів наші захисники протягом доби утримували позицію та не давали ворогу можливості прорватися вглиб нашої лінії оборони.
Лише наступного дня, після доби безперервної оборони, зв’язок із позицією «Зубр» було відновлено, Козігон і Ферманюк отримали підкріплення, були поповнені боєприпаси, що дозволило й надалі успішно утримувати позицію. Цілодобовий успішний оборонний бій цих двох мужніх чоловіків, що проводився без комунікації з рештою підрозділу та з мінімальною кількістю ресурсів, є яскравим прикладом незламності духу українських піхотинців.
До речі, старший солдат Сергій Козігон – із Кам’янеччини. Сергій Михайлович – 1977 року народження, водій-тракторист із с.Морозів, що в Новодунаєвецькій тергромаді. А його побратим старший солдат Богдан Ферманюк – 2002 року народження, зварник із м.Знам’янка Кіровоградської області.
Наші герої – звичайні люди, які проявили надзвичайну стійкість у надскладних умовах. Саме завдяки таким воїнам тримається українська оборона, і наш обов’язок – розповісти вам більше про них.
Віктор МІЩУК, 24 ОМБр ім.Короля Данила, мотопіхотний батальйон.