ВІЙНА НЕСЕ БІЛЬ
Кожна втрата – це зруйновані долі, біль родин і невимовна пустка в серцях українців.
ДОДОМУ… ВОСТАННЄ
19 березня… На вул.Князів Коріатовичів через кожні декілька метрів стоять молоді люди з квітами із чорною стрічкою… Цього дня на щиті додому повернувся солдат Іван ПАВЛОВСЬКИЙ. Іван Степанович народився 6 жовтня 1984 р., проживав у с.Кульчіївці. Навчався у К-ПНУ ім.І.Огієнка на факультеті фізкультури, продовжуючи родинні традиції, адже його батько – Степан Павловський – багато років очолював міськвідділ спорту. Іван став на захист держави 30 серпня 2024 р. за мобілізацією. Ніс службу на посаді снайпера в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Воїн 13 березня 2025 р. у м.Покровськ під час виконання бойового завдання. Знайомі та друзі загиблого Героя пам’ятають його як хорошу, розумну, чуйну, добру людину, гарного тата і сина, люблячого чоловіка.
Вадим Касап у соцмережах написав: «Друже, скільки років знайомі… дружимо. Ти мене розумів, підтримував з перших днів на нашій спільній роботі. Ти в моїй пам’яті завжди веселий, дружній, життєрадісний».
«Важко підібрати слова, які б втамували біль утрати… Їх просто не існує… – висловила в соцмережах співчуття рідним Ірина Фалінська. – Але хай світлі спогади про нього, його добрі справи та мужність стануть розрадою в цей скорботний час. Вам – сили, витримки та мужності пережити це страшне горе».
Воїна поховано в рідному селі. У Героя залишилися батько, дружина, дві донечки та брат.
«ВІН – СПРАВЖНЄ СОНЦЕ»
11 березня 2025 р. поблизу с.Садки Сумської області від поранень, несумісних із життям, загинув старший солдат Олександр ТРІШНЬОВСЬКИЙ. Олександр Станіславович народився
30 серпня 1983 р. Проживав у с.Довжок. Навчався в Кам’янець-Подільському фаховому коледжі ЗВО «ПДУ», працював у КП «Міськтепловоденергія». Колеги пам’ятають його завжди усміхненим, щирим, добрим і надійним. 25 лютого 2022 р. став на захист країни. Ніс службу на посаді оператора десантно-штурмового взводу в одній із військових частин ЗСУ.
«Пішов на небо, захищаючи нас, ще один люблячий і вдячний син, вірний чоловік і добрий татусь двох прекрасних діточок, кам’янчанин Олександр Трішньовський. Я мала радість працювати з Сашею. Він – справжнє сонце. Всі, хто хоч раз спілкувався з ним, не зможуть забути його щиру усмішку і тепло турботи, яким він зігрівав усіх. Люди його любили, – написала в соцмережах Зоряна Мошак. – Непоправна втрата. Біль, невимовні жаль і сум. Ще одна чиста і світла душа пішла від нас…».
17 березня Захисника поховано на Алеї Слави. У Героя залишилися батьки, дружина і двоє маленьких дітей.
ТЕПЕР ТАМ, ДЕ ПРАВЕДНІ СПОЧИВАЮТЬ
31 серпня 2024 р. поблизу с.Маринівка Покровського району Донецької області також від поранень загинув ще один кам’янчанин – солдат Олександр РИГА. Олександр Володимирович народився 7 серпня 1978 р. Проходив строкову службу. 15 липня 2024 р. долучився до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу на посаді старшого стрільця-оператора першого єгерського взводу в одній із військових частин ЗСУ.
«Біль, сум, сльози. Вічна пам’ять і шана, доземний уклін відважному патріоту Олександру Ризі. Сашко навчався у школі №4. Був надзвичайно скромним, добрим, товариським, слухняним учнем, завжди позитивним, чуйним, доброзичливим з однокласниками! Дуже шкода, що так рано згасла його зоря життя. Він міг ще багато зробити добра», – в соцмережах написала Валентина Костик.
18 березня Героя поховано на Алеї Слави.
УЗЯВ ЗБРОЮ І СТАВ НА ЗАХИСТ
11 березня Новоушицька громада провела в останню дорогу колишнього військовослужбовця, старшого солдата Володимира МЕЛЬНИЧУКА. Його серце зупинилося 9 березня 2025 р. Володимир Сергійович народився 16 трав-ня 1990 р. в с.Антонівка, у Кам’янець-Подільському педуніверситеті здобув спеціальність вчителя фізвиховання. Після початку повномасштабного вторгнення взяв до рук зброю і став на захист Батьківщини у складі 48-ї окремої інженерної бригади. У квітні 2023 р. звільнений із військової служби. Молодший брат Володимира Мельничука, Ігор, – учасник АТО/ООС, загинув у листопаді 2022 р. У Героя залишилися мати, яка поховала двох синів, і сестра, яка втратила ще одного брата.
ПОВЕРТАВСЯ ПОПРИ ПОРАНЕННЯ
15 березня 2025 р. зупинилося серце Захисника з Дунаєвеччини – сержанта Володимира ЖЕЛІХОВСЬКОГО. Володимир Володимирович народився 4 грудня 1989 р. в с.Залісці. 2014 р. став на захист України і в перші дні повномасштабного вторгнення добровільно мобілізувався. Боронив країну на харківському напрямку, брав участь у боях за Соледар і Бахмут. Попри поранення, щоразу після лікування Володимир повертався до побратимів, продовжуючи боротьбу.
НЕБО СТАЛО БЛИЖЧИМ
«12 березня 2025 р. під час виконання службових обов’язків у с.Богданівка Дніпропетровської області помер наш земляк із с.Пільний Мукарів молодший сержант РЗАЄВ Роман Фахрадин Огли», – повідомила в соцмережах міський голова Дунаївців Веліна Заяць.
Захисник народився 12 червня 1980 р. У травні 2023 р. був призваний до лав ЗСУ. Служив на посаді водія-заправника автомобільного взводу роти підвезення пального та мастильних матеріалів. У Героя залишилися дружина, двоє дітей і сестра.