БЕЗСМЕРТНІ СЕРЦЯ

Коли відходять ті, хто боровся за нашу свободу, слова стають слабкими перед їхнім подвигом.

ТЕПЕР ЯНГОЛОМ БУДЕ ДЛЯ РІДНИХ

Кам’янчани оплакують загибель сержанта Віталія ФОНОВА. Народився Віталій Вікторович 5 лютого 1984 р. Навчався в К-ПНУ ім.І.Огієнка на фізико-математичному факультеті. У 2002-2004 рр. проходив строкову службу. А 12 грудня 2022 р. став на захист країни на посаді головного сержанта другої стрілецької роти в одній із військових частин ЗСУ. Загинув 30 вересня 2024 р. поблизу с.Невське Сватівського району Луганської області, зазнавши поранень, несумісних із життям.

«Вічна пам’ять тобі, братчику! Ти для мене завжди живий, – написав у соцмережах Євген Гудзь. – Ти виріс на моїх очах, але загинув, і я втратив найкращого друга. Нехай янголи тебе віднесуть до Божого спочинку. Ти завжди з нами, в наших серцях».

27 березня 2025 р. Воїна поховано на Алеї Слави.

СВІТЛА ЛЮДИНА, ЗОЛОТІ РУКИ

1 квітня на Алеї Слави поховано ще одного кам’янчанина – солдата Андрія ЯРОВОГО. Андрій Леонідович народився 12 серпня 1981 р. 20 червня 2024 р. долучився до лав захисників за мобілізацією. Ніс службу на посаді сапера першого інженерно-саперного відділення в одній із військових частин ЗСУ. 25 березня 2025 р. Герой загинув поблизу с.Шевченко Покровського району Донецької області, зазнавши поранень, несумісних із життям.

«Світла Людина… Золоті руки… Коли розпочалася війна, Андрій працював у фірмі з надання інтернет-послуг. Багато переселенців переїхали до нашого міста, і багатьом треба було працювати дистанційно… Попит на підключення інтернету зріс у декілька разів, – написав у соцмережах його товариш. – Я був свідком, коли о 22-й годині Андрій підключав інтернет (хоча вдома його чекали дружина і діти) і за роботу пропонували бонус… Анд­рій відповів: «Ви все вже заплатили». Мужній, чесний, відважний ВОЇН!!! Такого Батька ще треба пошукати!!! Велика втрата для нас усіх. Ми будемо тебе пам’ятати».

УСМІХНЕНИЙ І ПОЗИТИВНИЙ… НАВІКИ

31 березня 2025 р. востаннє додому повернувся військовослуж­бо­вець Артем ГОНЧАРУК, який загинув поблизу м.Авдіївка на Донеччині. Народився Артем Ярославович 16 січня 1997 р. в с.Колубаївці Гуменецької тергромади. Навчався в Кам’янець-Подільському індустріальному коледжі.

Мати загиблого Героя Олена Гончарук у фейсбуку повідомила про загибель сина, який вважався зниклим безвісти: «Я розбита вщент… Не зовсім блага вість сьогодні… Не вірю… 1 рік та 3,5 місяця марних надій…».

«…Досі не вірю, що тебе немає. На жаль, війна забирає найкращих. Ти ще такий молодий. Тобі ще жити і жити, але клята війна обірвала твоє життя, – ділиться Анюта Осіпчук у соцмережах. – Згадую шкільні роки, такі безтурботні часи, коли ми були всі щасливі. Тоді найбільшою проблемою здавалося невиконане домашнє завдання… А нині – усвідомлювати те, що тебе немає… Я досі не можу в це повірити. Ти назавжди залишишся в пам’яті світлим, усміхненим і позитивним».

«Жорстокі, люті, безсердечні нелюди забрали життя найріднішого си­ночка, братика, батька, залишивши невимовні біль, горе, тугу, сльози», – написала Людмила Данилюк.

У Героя залишилися мати, брат, маленька сестра.

ВІЙНА ЗМУСИЛА ПІТИ НА ПОЛЕ БОЮ

Китайгородська тергромада дізналася про загибель військово­службовця Олександра КОЛЕНКА, який із грудня 2024 р. вважався зник­лим безвісти.
Олександр Петрович народився 30 грудня 1971 р. в с.Колодіївка. Після закінчення школи навчався на лицювальника-плиточника. Мав працьовиті руки й усяку роботу виконував якісно. Працював трактористом у радгоспі й не один урожай посіяв і зібрав своєю сумлінною працею.
Війна змусила спробувати іншого поля – бою. Воїн став на захист країни ще 2014 р., пройшов АТО і з початку повномасштабного вторг­нення на передовій захищав наш спокій. Ніколи не був байдужим до долі Батьківщини і власною кров’ю виборював її мирне майбутнє.
Сьогодні, 3 квітня, Героя буде поховано в рідному селі.

НА ВІЧНИЙ СПОЧИНОК ПІШЛА ДУША

У лікарні м.Львів від поранень 29 березня 2025 р. зупинилося серце солдата Сергія ТРЕТЯКА з Новоушиччини.
Сергій Валерійович народився 5 листопада 1997 р. в с.Зелені Курилівці, де навчався у школі, згодом – у ДНЗ «Київське обласне вище професійне училище харчових технологій та ресторанного сервісу». Строкову службу проходив у лавах Нацгвардії.
Працював у ТОВ «Укрлогістика», кулінарному центрі МХП.
Із листопада 2024 р. Захисник за мобілізацією почав служити в 17-й піхотній бригаді.
2 квітня Воїна поховано в рідному селі.
У Героя залишилися батьки, дружина, маленький синочок, бабуся, сестра.

ЗАХИЩАВ КОЖНОГО З НАС

27 березня 2025 р. поблизу с.Степове Ізюмського району Харківської області загинув солдат Сергій АНДРУШКО.
Народився Сергій Миколайович 9 липня 1974 р. у Старій Ушиці. Там і навчався у школі. Потім здобув професію водія, навчаючись у ТСОУ. 1992-1994 роки – строкова служба. Після цього працював на різних роботах в Україні та за кордоном, використовував будь-яку можливість заробити грошей для рідних. Усе життя він прожив у рідній Старій Ушиці. 20 вересня 2022 р. за мобілізацією доєднався до лав захисників. Служив на посаді водія зенітного артилерійського взводу
в одній із військових частин ЗСУ. Нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест». Сергій Миколайович завжди був прикладом людяності, доброти та підтримки. Веселий, чуйний, товариський, він завжди надихав і дарував гарний настрій усім.

Ігор Мандрюк: «Фото є в телефоні, немає людини… не подзвониш, не обіймеш, не підемо на риболовлю… Буду завжди пам’ятати тебе, мій братику, спочивай із миром, мій брате!».

2 квітня Героя поховано в рідному селищі. У Воїна залишилися дві доньки та маленький онук.

ОБІРВАЛОСЯ ЖИТТЯ У РОЗКВІТІ СИЛ…

«23 березня 2025 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Григорівка Бахмутського району загинув наш земляк із с.Мушкутинці – солдат Станіслав КУШНІР. Йому було лише 25 років… Герой залишив у глибокій скорботі матір, батька, сина, чотирьох братів та сестру», – повідомила в соц­мережах міський голова Дунаївців Веліна Заяць.

Народився Станіслав Вячеславович 11 грудня 1999 р. у с.Мушкутинці, там і навчався у школі. Потім вступив до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А під час строкової служби підписав контракт і з початку повномасштабного вторгнення доєднався до лав захисників. Ніс службу на посаді кулеметника першого стрілецького відділення в одній із військових частин ЗСУ.

БОРОЛИСЯ… ТА ВРЯТУВАТИ НЕ ВДАЛОСЯ

Новодунаєвецька тергромада отримала страшну новину – загинув Воїн Олександр ФЕДОРОВИЧ. 20 березня 2025 року внаслідок обстрілу ворогом із РСЗВ поблизу с.Стариця Вовчанського району Харківської області Захисник зазнав важких поранень. Лікарі боролися за його життя… Та, на жаль, 31 березня 2025 р. Герой помер… Йому назавжди 39…