ПОЛЯГЛИ НА ПОЛІ БОЮ

У місті протягом тижня відкрили меморіальні дошки землякам-Героям, Почесним громадянам м.Кам’янця-Подільського, які загинули в російсько-­українській війні. Дошки розмістили на фасадах будівель: на вул.Любомира Гузара, 10 – сержанту Дмитру ХОДОРСЬКОМУ, міського Будинку культури – молодшому сержанту Олексію ШЕРЕМЕТІ, гімназії №2 – солдату Юрію КУХТІНУ, ліцею №14 – старшому солдату Віктору МАКУ.

Дмитро ХОДОРСЬКИЙ (30.08.1981 – 09.09.2024).
Після закінчення Кам’янець-­Подільського медучилища 2001 р. і фельдшерської практики в сільському ФАП Дмитро протягом 11 років працював помічником лі­каря з комунальної гігієни в Кам’я­нець-Подільській міській санітарно-епі­деміологічній станції, піз­ніше – помічником епідеміолога в реорганізованій установі цієї ж служби. Паралельно до 2012 р. Дмитро Сергійович займався документообігом із митних вантажів, був відповідальним і сумлін­ним у роботі. Вищу освіту здобув у Європейському університеті (м.Київ). Після 2016 р. працював на заводі. Із початком повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь від кривавих подій, тому пішов добровольцем. Ніс службу на посаді санінструктора медичного пункту. Загинув Герой 9 вересня 2024 р. поблизу с.Нова Слобода Сумської області. У Героя залишилися батьки, сестра, дружина, син і дочка.

Олексій ШЕРЕМЕТА (15.04.1973 – 14.11.2024).
Олексій Іванович навчався у школі №4. Юнаком проходив строкову службу. Спершу навчався в Кам’я­нець-­Подільському училищі культури, пізніше – в Київському національному університеті театру, кіно і те­лебачення ім.І.Кар­пен­ка-­Карого. Олексія Івановича знали в Кам’янці як талановитого режисера, харизматичного ведучого. Певний час він очолював міський Будинок культури. Із квітня 2012 р. став заступником директора ЦКіМ «Розмай», був опорою для колег та учасників творчих проєктів. У перші дні повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну від ворога. Служив на посаді командира стрілецького відділення. Загинув Герой 14 листопада 2024 р. під час артилерійського обстрілу поблизу с.Приютне Пологівського району Запорізької області. У нього залишилися батьки, дружина і троє синів.

Юрій КУХТІН (26.12.1984 – 01.01.2024).
До війни Юрій Анатолійович працював автослюсарем, із початком повномасштабного вторгнення ремонтував автомобілі для військових. Першого липня 2023 р. доєднався до лав захисників за мобілізацією. Після підготовки за кордоном служив у складі штурмової бригади Нацгвардії помічником гранатометника батальйону оперативного призначення. У листопаді 2023 р. зазнав поранення. Від­почивати довго не збирався, бо там, на передовій, були побратими. Тож після лікування знову повернувся на фронт. Військовий загинув першого січня 2024 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Роботине Запорізької області. Він зазнав смертельних поранень уна­слідок обстрілу російським FPV-дроном. Удома на Героя чекала мама, він був у неї єдиним сином, опорою та надією.

Віктор МАК (05.08.1998 – 22.11.2024).
Віктор Вікторович закінчив факуль­тет фізичної культури К-ПНУ ім.І Огієн­ка, де й здобув вищу освіту. З 2018 р. займався підприємницькою діяль­ністю. Разом із напарником відкрили суші-бар Food-Way. Від травня 2024 р. служив за мобілізацією у складі Сил спецоперацій ЗСУ старшим опера­тором штурмової групи. Проходив навчання в Польщі. Загинув 22 лис­топада 2024 р. під час виконання бойового завдання на полі бою в с.Погребки Курської області.