І ЗНОВУ ЙДУТЬ НАЙКРАЩІ…
Вони могли малювати картини, водити автомобілі, сміятися з рідними й мріяти про майбутнє. Але пішли на фронт, бо серцем вибрали оберігати кожного з нас.
БУВ ЛЮДИНОЮ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ
27 травня 2025 р. на Сумщині під час виконання службових обов’язків загинув молодший сержант Михайло МАМЧУР.
– Народився Михайло 28 червня 1990 р. у с.Зморшки Ізяславського району, там і навчався в початкових класах, 5-11 класи – у Христівській школі. Здобув освіту художника-педагога в Кам’янець-Подільському університеті ім.Івана Огієнка. Там познайомився з майбутньою дружиною. Одружився. Є донька Алінка, яка генами пішла і в нього, і в маму (обидвоє художники). Знаю його зі студентських років, навчалися в паралельних групах. Завжди був усміхненим, привітним, мужнім, – поділилася спогадами про загиблого Героя його кума Надія Мельник. – Завжди слухав, допомагав і був не лише хорошим другом і батьком, а й людиною з великої літери. Дуже любив тварин. Із 2016 року проходив строкову службу. Пізніше підписав контракт і пішов воювати. Отримав медаль за участь в АТО. Перед загибеллю отримав орден Президента України ІІІ ступеня «За мужність». І це не єдині його нагороди… 31 травня Героя поховано в рідному селі. У нього залишилися донька, дружина, брат, батьки.
НАВІКИ ЗНАЙШОВ СПОКІЙ
31 травня жителі Кам’янця-Подільського провели в останню земну путь солдата Миколу ВОЙЛАКОВА. Микола Олександрович народився 18 травня 1997 р. Із грудня 2023 р. виконував бойові та службові завдання в ході проведення заходів із забезпечення нацбезпеки і оборони. Будучи водієм досить високого рівня майстерності, проходив військову службу в одній із військових частин ЗСУ на посаді механіка-водія. У лютому 2025 р. Воїн долучився до лав 46-ї ОАеМБр ЗСУ, де брав участь у виконанні бойових завдань на Курахівському напрямку в Донецькій області. У ході виконання бойових завдань, незважаючи на щільність ворожого ураження засобами артилерії та FPV-дронів, самовіддано та сумлінно здійснював заходи з безперебійного постачання артилерійських боєприпасів безпосередньо на вогневі позиції. Загинув Герой 2 березня 2025 р. поблизу с.Олексіївка Волноваського району Донецької області внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. Тіло Героя було ідентифіковано за результатами тесту ДНК, і лише тепер наш захисник повернувся додому, щоб знайти вічний спокій на рідній землі. 31 травня Захисника поховано на Алеї Слави.
ВІЙНА ВИРИВАЄ СЕРЦЕ ІЗ ГРУДЕЙ
«Страшне горе знову спіткало нашу громаду… Батьки втратили старшого сина, брат – брата, бабуся з дідусем – онука, Україна – Героя. 1 червня 2025 р. в бою східніше від хутора Олешня Курської області, зазнавши травм, несумісних із життям, загинув наш земляк із с.Заставля, командир другої групи 7 роти спеціального призначення 3 загону спецоперацій старший лейтенант Микола ДАРМОГРАЙ, – повідомила про загибель Героя міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – Такий юний залишив цей світ! 24 роки… Неможливо повірити… Свідомість відмовляється сприймати, що так може бути. Скільки в нього було планів… Скільки ще не сказано… Скільки ще не зроблено. Все обірвала клята війна…».
Колектив Дунаєвецького ліцею №3, в якому навчався Микола Миколайович, із трепетом згадує про випускника: «Коля добровольцем став на захист рідної землі. Він – приклад справжньої мужності, самопожертви та любові до Батьківщини. Вчителі, однокласники, друзі пам’ятають його як добру, щиру та відповідальну людину, яка завжди приходила на допомогу. Таким він залишиться в серцях усіх, хто його знав».