ЖИЛИ ДЛЯ УКРАЇНИ – ЗАГИНУЛИ ЗА НЕЇ

Кожна втрата – це рана, що болить у серці всієї громади і країни. Із глибоким сумом вшановуємо пам’ять Героїв, які віддали життя за свободу України…

НАРЕШТІ ДУША ВІДНАЙДЕ СПОКІЙ

Кам’янеччина у скорботі – загинув солдат Володимир ІВАНІЦЬКИЙ. Володимир Анатолійович народився 14 червня 1987 р. Проживав у с.Смотрич. 2006 року закінчив Кам’янець-Подільський будівельний технікум (спеціальність «Монтаж і обслуговування внут­рішньотехнічних систем та вентиляції»). До лав захисників долучився 22 травня 2023 р. Ніс службу у відділенні протитанкових ракетних комплексів в одній із військових частин ЗСУ. Герой загинув 6 квітня 2025 р. під час виконання бойового завдання поблизу м.Вовчанськ Харківської області. До останнього близькі та рідні не хотіли вірити в загибель Володимира, щодня чекаючи на звістки та плекаючи надію. Проте після експертизи та ідентифікації за зразками ДНК його тіло, яке так довго перебувало далеко від дому, нарешті повернулося до рідної землі, щоб знайти вічний спокій. Поховали Героя 5 червня у Смотричі.

РІДНІ ЖИЛИ НАДІЄЮ

І ще одна непоправна втрата для нашої громади – загинув молодший сержант Дмитро ПАСТУХОВ. Народився Дмитро Іванович 18 травня 1981 р. Захисник 10 січня 2023 р. за мобілізацією долучився до війська. Обіймав посаду навідника другого десантно-штурмового відділення в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Воїн 18 жовтня 2023 р. поблизу с.Вербове Запорізької області під час виконання бойового завдання. Пів року рідні жили надією. На жаль, найстрашніше підтвердив тест ДНК. 6 червня Героя поховано на Алеї Слави.

ПОПРИ ВСЕ ДУХ НЕ ЗЛАМАВСЯ

Укотре надійшла гірка звістка в нашу громаду – серце кам’янчанина молодшого сержанта Анатолія ЛИТОВЧЕНКА зупинилося 4 червня 2025 р. під час виконання бойового завдання. Анатолій Вікторович народився 24 квітня 1997 р. Здобув серед­ню спеціальну освіту, готуючись до мирної професії та створення власного майбутнього. Але коли настала чорна година для Украї­ни, він не вагався. З 22 квітня 2024 р. долучився до лав ЗСУ. Служив старшим оператором елітного підрозділу спецпризначення. 4 червня 2025 р. східніше від с.Гуєво Курської області Анатолій Вікторович зустрів свій останній бій. Травми були несумісними із життям… 7 червня Героя поховано на Алеї Слави.

БУВ ПРОФЕСІОНАЛОМ СВОЄЇ СПРАВИ

А 6 червня також під час виконання бойового завдання на передовій загинув сапер відділення знищення та розмінування вибухонебезпечних предметів Центру розмінування солдат Андрій НАЛИТКО. Життя захисника обірвалося внаслідок вогневого ураження противником поблизу с.Степанівка Краматорського району Донецької області. На військову службу він був призваний у лютому 2023 р. До останнього подиху залишався вірним присязі та бойовому братерству. У спогадах побратимів Андрій Володимирович назавжди залишиться мужнім, відважним, щирим, товариським, надійним товаришем і професіоналом своєї справи. У Захисника залишилися дружина, син і мати.

НЕ ВІДСТУПИВ, НЕ ЗЛЯКАВСЯ

Китайгородська тергромада здригнулася від непоправної втрати – загинув молодший сержант В’ячеслав КАЛІНІЧ. В’ячеслав Анатолійович народився 15 листопада 1971 р. в с.Колодіївка, там і навчався у школі. Потім вступив у сільськогосподарський технікум. Одружився, у сім’ї народилися двоє діток. Тривалий час працював за кордоном. Коли повернувся додому, присвятив себе цілком захисту України. 2021 р. уклав контракт із ЗСУ, продовжив служити і з початком повномасштабного вторгнення. Захисник воював у запеклих боях на Донеччині, Луганщині, Сумщині, також і на Курщині. Будучи в епіцентрі бойових дій, неодноразово зазнавав поранень. 6 червня серце Воїна, виснажене війною, зупинилося в Конотопській міській лікарні на Сумщині.

ПРОЯВИВШИ МУЖНІСТЬ, ЗАГИНУВ

Орининська тергромада оплакує гірку втрату – першого червня поблизу с.Гірки Сумської області під час виконання бойових завдань загинув сержант Микола КРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ. Микола Антонович народився 7 травня 1977 р. в с.Залісся Перше. У 1995-1996 рр. проходив строкову службу. Після цього працював трактористом і слюсарем. У лютому 2025 р. за мобілізацією долучився до війська, обіймав посаду командира стрілецького відділення в одній із військових частин ЗСУ. Героя поховано 9 червня 2025 р. в рідному селі.

ПРОТИСТОЯВ ОКУПАНТАМ

Слобідсько-Кульчієвецька тергромада отримала гірку звістку – загинув сержант Валентин ШИДЛОВСЬКИЙ. Валентин Михайлович народився 26 липня 1966 р. Проживав у с.Панівці. У 1985-1987 рр. проходив строкову службу. Долучився до лав Захисників за мобілізацією. Був сержантом із матеріаль­ного забезпечення інженерно-саперної роти в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Герой 27 травня 2025 р. в зоні ведення бойових дій, зазнавши поранень, несумісних із життям, поблизу с.Павлівка Сумської області. 11 червня Воїна поховано в Панівцях.

ПОДВІЙНА ВТРАТА ДЛЯ СІМ’Ї

Новоушиччина в жалобі – 9 червня 2025 р. внаслідок важкої хвороби зупинилося серце військовослужбовця Валерія ТРЕТЯКА. Валерій Іванович – батько Героя Сергія ТРЕТЯКА, який помер від поранень, отриманих під час бойових дій. Сергія громада провела в останню дорогу 2 квітня цього року… Герой народився 9 жовтня 1976 р. в с.Зелені Курилівці. Навчався в місцевій школі, у Хмельницькому професійному училищі здобув професію електромонтера. Проходив строкову військову службу. Після повернення з армії працював у рідному селі в місцевому господарстві за професією. З перших днів повномасштабного вторгнення Валерій Іванович став на захист країни. А з 25 лютого 2022 р. проходив військову службу за мобілізацією у 3-й окремій танковій Залізній бригаді. У Героя залишилися мати, дружина, донька та внук.

ТЕПЕР – НА НЕБЕСНОМУ РУБЕЖІ

8 червня 2025 р. на Харківщині загинув солдат Ярослав ЦІЦІЙ. Ярослав Васильович народився 1 березня 1990 р. у с.Новий Глібів, там і навчався у школі. Потім – у Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства. У 2014 р. уклав контракт із ЗСУ. І до 2016 р. захищав країну в зоні АТО. Пізніше працював у Райківецькій виправній колонії та у приватному підприємстві. 24 лютого 2022 р. він був мобілізований у ракетну бригаду. Згодом проходив службу в складі військової частини 57-ї ОМПБр імені кошового отамана Костя Гордієнка. Під час захисту країни був поранений. Нагороджений нагрудним знаком «Почесна відзнака командира 16 окремого полку підтримки». У Героя залишилися мати, дружина, син, сестра.