ПІШЛИ В БЕЗСМЕРТЯ З ІМЕНЕМ БАТЬКІВЩИНИ
Жертовність наших Героїв – це не просто сторінка історії, а вічний вогонь у серці нації.
БЕЗ ВАГАНЬ СТАВ НА ЗАХИСТ
Кам’янець-Подільська громада провела в останню земну путь солдата Валерія ШОПІНА, який віддав життя за Україну. Валерій Валерійович народився 10 березня 1983 р. Проживав у с.Довжок. Він був звичайною людиною, як ми всі, але його вчинок зробив його справжнім Героєм. Коли Батьківщина покликала, він без вагань залишив мирне життя. 9 серпня 2023 р. Воїн був мобілізований до лав захисників. Ніс службу на посаді стрільця штурмового спеціалізованого відділення в одній із військових частин ЗСУ. Він був одним із тих, хто без вагань став на захист Батьківщини в найважчі часи. Із серцем, повним любові до своєї землі, та з мужністю, гідною пам’яті поколінь. Валерій Валерійович загинув 26 липня 2025 р. внаслідок стрілецького бою з противником, зазнавши кульового поранення в голову, поблизу с.Муравка Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням. 1 серпня 2025 р. Героя поховано на Алеї Слави.
МУЖНІЙ І НЕЗЛАМНИЙ
У запеклих боях за Батьківщину загинув кам’янчанин – старший солдат Артем БЕЛЬСЬКИЙ. Народився Артем Валентинович 29 липня 1983 р. Він був відваж-ним воїном і справжнім патріотом. Не вагаючись, став на захист рідної землі – третього жовтня 2022 р. добровільно вступив до лав захисників. Ніс службу на посаді старшого стрільця-оператора штурмового спеціалізованого відділення в одній із військових частин ЗСУ. 26 липня 2025 р. Воїн загинув унаслідок ворожої атаки FPV-дронами поблизу с.Рижівка Білопільського району Сумської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
«Ваше горе – це і наше горе, адже ми втратили частину себе, частину нашої нації. Ми розділяємо ваш невимовний біль і схиляємо голови перед жертовністю вашого сина, чоловіка, батька», – написали у пресслужбі міськради.
5 серпня Героя поховано на Алеї Слави.
ЦІНА СВОБОДИ – ЙОГО ЖИТТЯ
25 липня 2025 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Обіди Сумської області загинув командир стрілецького відділення однієї з військових частин ЗСУ, старший солдат Вадим НОСЕНКО. Вадим Володимирович народився 18 лютого 1988 р. в с.Мала Слобода. До першого класу пішов 1994 року в Кульчієвецьку загальноосвітню школу. Після того, 2003 р., вступив до Кам’янець-Подільського професійного училища автомобільного транспорту та будівництва, здобувши освіту електромонтера силових мереж з освітлення. Його знали як щирого, відкритого, життєрадісного, позитивного, ввічливого юнака. Після завершення навчання працював на різних роботах. Потім доля привела в с.Грушку. Тут він одружився 2014 р. Коли почалася АТО, наш Герой, не роздумуючи, 2015 р. пішов служити. Брав участь у бойових діях на Донеччині. Після трьох років служби отримав статус учасника бойових дій. Повернувшись додому, Вадим Володимирович не покинув військової справи, пішов служити в Кам’янець-Подільську 48 інженерну бригаду, був водієм БТР. Після 2 років служби знову повернувся в с.Грушка. Працював на різних роботах.
«Вадим завжди мав чітку позицію щодо свобідної волі людини, – написав у соцмережах друг загиблого Захисника Tарас Хомюк. – Він завжди був проукраїнським. Свого часу в с.Грушка один із перших допоміг будувати храм Української греко-католицької церкви. Навіть тоді, коли правляча влада була проти, він залишився вірним усьому українському. Вадиме, ти – гідний син української землі, ТИ – УКРАЇНЕЦЬ! ДЯКУЮ, ДРУЖЕ! Маю багато добрих спогадів про тебе, тепер буду розповідати людям про Героя!».
4 серпня Героя поховано в с.Грушка.