ВОНИ СТАЛИ НАШОЮ ВАРТОЮ У ВІЧНОСТІ
Життя Героїв покладені на вівтар свободи, і тепер наш обов’язок – жити так, щоб їхня жертва не була марною.
ПРОЙШОВ ПЕКЛО НЕВОЛІ, АЛЕ…
25 серпня Кам’янеччина попрощалася із земляком – військовослужбовцем Валентином КЛІМОВИМ. Воїн пройшов жахи російського полону та у травні цього року повернувся додому після обміну. Але під час реабілітації його серце зупинилося 20 серпня 2025 р. Донька загиблого Захисника в соцмережах написала:
«Тато. Ти витримав рік і сім місяців неволі. Ти повернувся живим, ми так сильно на тебе чекали і тішилися твоєму поверненню. В тебе було так багато мрій і задумів. Але тебе не стало. Твоє серце зупинилося 20.08.2025. Серце і розум не приймають цієї інформації».
«Я щаслива була чути Вас, дядя Валік, навіть коли розмовляли, а в останні тижні це було часто, не ризикнула розпитувати про те все… Ми згадували дитинство, як гралися, співали разом, собаку, яка жила в нас у квартирі. Дядя Валік – друг моїх батьків, але любив мене, як ще одну доньку, і часто в дитинстві залишався зі мною і братом, грався, виховував. Єдине, що сказав, що за цей час дуже багатьох друзів втратив, тому, мабуть, серце не витримало. Неймовірно добрий чоловік… – написала у фейсбуку Ірина Лисенко-Кочура-Резина. – Я теж Вас дуже люблю і дякую, що виховували мене ще маленькою і вважали ще однією донечкою! Я дякую Богу, що встигла сказати це Вам, а Ви мені, люблю, дякую за захист, НІКОЛИ НЕ ЗАБУДУ. Спочивайте в Божому Царстві. Дякую за тепле дитинство!».
Героя поховано 25 серпня на місцевому кладовищі.
ВИБОРЮВАВ НАШУ ПЕРЕМОГУ
Стало відомо про загибель військовослужбовця Романа КУКУРУЗИ. Поблизу сели-ща Мала Корчаківка Сумської області 30.07.2025 року Роман загинув при виконанні службового обов’язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Народився Роман Казимирович 5 квітня 1982 р. в с.Оброшене на Львівщині, там і закінчив місцеву школу. У 2000-2002 рр. проходив строкову військову службу. 2005 р. сім’я переїхала в с-ще Чемерівці, тут Роман проживав і працював тривалий час. Згодом ще працював у Вінниці та Одесі. У 2014-2015 рр., будучи мобілізованим до лав ЗСУ, проходив навчання на Рівненському полігоні. А у вересні 2024 р. Воїн знову пішов захищати Україну. Він брав участь у боях на харківському та сумському напрямках, будучи вірним військовому обов’язку, стійко разом із побратимами тримав рубежі оборони перед обличчям ненависного ворога, виборюючи нашу Перемогу та мирне майбутнє. Поблизу с.Мала Корчаківка Сумської області 30 липня 2025 р. Роман Казимирович загинув при виконанні службового обов’язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету України.
22 серпня Героя поховано в селищі Чемерівці. У нього залишилися батьки, дружина, донечка.
БУВ НА ГАРЯЧИХ НАПРЯМКАХ ФРОНТУ
19 серпня 2025 р. внаслідок хвороби зупинилося серце військовослужбовця Сергія КОЗЛОВСЬКОГО. Сергій Васильович народився 10 лютого 1984 р. у Новій Ушиці, там і навчався у школі №1, згодом – у Говірському ПТУ. Працював на різних роботах. Воїн проходив військову службу за мобілізацією. Захищав Україну на гарячих напрямках фронту. Під час проходження військової служби нагороджений відзнаками командування.
«Сергію, Сергію… Останній раз із тобою розмовляла, коли ти був на реабілітації… – написала в соцмережах Людмила Чепелюк. – Який же в тебе був оптимістичний настрій… Молилися за твоє здоров’я… Тепер будемо молитися за полеглого нашого захисника».
У Героя залишилися мама та сестри.
«ВОЮВАВ ЗА НАШІ СВІТЛІ ДНІ ТА ТИХІ НОЧІ»
«Після довгих місяців болючої невідомості додому на щиті повертається Герой – молодший сержант Микола Іванович КОНОВАЛЬЧУК – наш земляк із села Гірчична, старший во-дій стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. Він загинув на фронті ще 22 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу с.Торське Донецької області. Відтоді вважався зниклим безвісти. І лише недавно, завдяки ДНК-експертизі, вдалося ідентифікувати його тіло, – повідомила міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – Шлях Миколи – це шлях справжнього Захисника, який ще з 2022 року став щитом між нами і вогнем. Він тримав оборону до останнього подиху. Захищав Батьківщину, донечку, матір, сестру, родину та кожного з нас. Воював за наші світлі дні та тихі ночі… У 44 роки пішов із життя Героєм».
ЗА ВОЛЮ І СПРАВЕДЛИВІСТЬ ПОЛІГ
Стало відомо, що 10 серпня 2025 року, захищаючи територіальну цілісність і державний суверенітет України поблизу с.Верхньокам’янське Бахмутського району Донецької області, загинув військовослужбовець Юрій СКРИПНИК. Юрій Анатолійович народився 23 серпня 1987 р. Проживав у Старій Ушиці. Знайомі та друзі згадують Воїна як гідну, справедливу, добру людину.