ВІДДАЛИ ЖИТТЯ ЗА МИРНЕ НЕБО
Життя Героїв обірвала жорстока війна, але їхній подвиг житиме вічно.
ПІД ЧАС БОЙОВИХ ДІЙ ПОЛІГ
Кам’янеччина втратила 35-річного солдата Володимира СИДОРУКА. Володимир Юрійович навчався в Орининській школі-інтернаті. 28 червня 2023 р. доєднався до лав захисників за мобілізацією. Ніс службу на посаді кулеметника батальйону територіальної оборони. Воїн загинув 22 серпня 2025 р. під час ведення бойових дій поблизу с.Гірки Конотопського району Сумської області, виконуючи бойове завдання за призначенням. 30 серпня 2025 р. Героя поховано на Алеї Слави.
ТАК РАНО ПОКИНУВ ЦЮ ЗЕМЛЮ
Слобідсько-Кульчієвецька громада провела в останню земну путь солдата Сергія ЛЮТАРЕВИЧА. Народився Сергій Вікторович 5 березня 1991 р. у с.Кам’янка. Воїн 6 січня 2025 р. доєднався до лав захисників за мобілізацією. Ніс службу на посаді оператора безпілотних літальних апаратів першого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів в одній із військових частин ЗСУ. Сергій Вікторович загинув 23 серпня 2025 р. під час ведення бойових дій поблизу с.Софіївка Костянтинівського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням. Вчора, 3 вересня, Героя поховано в рідному селі.
ПОПРИ ВСЕ ВІРИЛИ, ЩО ЖИВИЙ
4 вересня стало трагічним днем, коли Слобідсько-Кульчієвецька тергромада зустріла свого Захисника – головного сержанта Олександра ДАВИДОВА, який повернувся додому назавжди. Олександр Вікторович народився 19 червня 1976 р. у с.Баговиця. У 1994-1995 рр. проходив строкову службу, далі служив за контрактом. Із 27 червня 2018 р. продовжив шлях захисника. Ніс службу на посаді головного сержанта механізованого взводу в одній із військових частин ЗСУ. Восени минулого року родина Героя отримала страшну звістку, що він зник безвісти. До останнього вірили, плекали надію, що він повернеться живим. Як стало відомо, 26 листопада 2024 р. Воїн загинув під час ведення бойових дій поблизу с.Максимівка Волноваського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
БЕЗЖАЛЬНО ОБІРВАНЕ ЮНЕ ЖИТТЯ
Стало відомо про загибель 21-річного військовослужбовця із Чемеровеччини Максима ШМИРКА. Захисник народився 16 лютого 2004 р. у с.Сокиринці. Йдучи за мрією стати військовим, присвятити своє життя служінню Україні та захисту рідної землі, вступив до Хмельницької національної прикордонної академії. 29 березня 2025 р. юнак отримав диплом та звання лейтенанта. За короткий час він став заступником начальника третьої прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування. Йому відкривалися двері у доросле життя, сповнене планів і надій. Але війна безжально обірвала цей шлях. Воїн не встиг побудувати власну сім’ю, здійс-нити свої мрії, але зміг зробити найважливіше – стати мужнім захисником нашої Батьківщини. Його життя обірвалося 1 вересня 2025 р. у результаті стрілецького бою з російськими окупантами поблизу с.Веселе Покровського району Донецької області. У Героя залишилися мама, молодша сестричка та бабуся.
БУВ ФАХІВЦЕМ СВОЄЇ СПРАВИ
Стало відомо про загибель жителя с.Куражин із Новоушиччини старшого солдата Сергія ПШЕНИЧКА, який вважався зниклим безвісти. 7 листопада 2024 р. під час виконання бойового завдання в Покровському районі Донецької області його життя обірвалося. Сергій Васильович народився 9 серпня 1974 р. в с.Мала Шурка. Навчався в Куражинській школі, пізніше здобув професію тракториста. Проходив строкову службу, після демобілізації працював трактористом, комбайнером. Захисник дуже любив техніку, був сумлінним працівником і фахівцем своєї справи. Забезпечував безперебійну роботу техніки, яка обробляла майже тисячу гектарів сільськогосподарських угідь. Від грудня 2022 р. Воїн проходив військову службу за мобілізацією в 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Ніс службу на посаді мінометника. Захищав країну на гарячих напрямках фронту – під Соледаром, у Волноваському, Ізюмському, Покровському районах. 2 вересня Героя поховано в рідному селі.
СПОВНЕНИЙ МРІЙ І ПЛАНІВ
«…Днями встановлено загибель гранатометника 2 аеромобільної роти аеромобільного батальйону, солдата Тараса ПЕТРЕНКА, 1989 року народження, – повідомила міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – Тарас був призваний на військову службу за мобілізацією 11 січня 2023 р., а з 19 березня 2023 року вважався зниклим безвісти. Тоді його життя, сповнене мрій і планів, обірвалося на фронті, ставши черговою жертвою в цій жорстокій війні. Воїн загинув поблизу м.Мар’їнка Донецької області».
«Тарас був найкращим сином для батьків і чудовим батьком для сина, – написала в соцмережах Наталія Баранюк. – Сьогодні вмерла остання надія… Війна забирає найкращих…».
«Дуже, дуже шкода. Чудовий хлопець, один із моїх перших міністрантів, прекрасно вихований, такий відповідальний і моральний, глибоко віруючий. Просто серце рветься, – зазначив у фейсбуку Олександр Бруневич. – Батькам співчуття. Тарас уже давно в небі, щасливий. Ми просто про це не знали…».
ВІРИВ У СВОЇ СИЛИ
Про ще одну гірку звістку для Дунаєвеччини також повідомила Веліна Заяць:
«На Донеччині загинув наш земляк із села Січинці, солдат, розвідник Геннадій ТАРАСЕВИЧ. Йому лише 30 років… Геннадій був призваний на військову службу ще 4 травня 2023 р. За два роки пекла йому жодного разу не вдалося вирватися у відпустку, зустрітися з рідними. Мужній воїн вірив у свої сили і прагнув якомога швидше закінчити війну. Але під час виконання бойового завдання поблизу с.Грузьке Покровського району внаслідок скиду авіабомби з боку збройних угруповань рф 26 серпня 2025 р. Геннадій загинув. У Героя залишилися батьки і сестра».