СТОЯЛИ НА ВАРТІ МАЙБУТНЬОГО
У місті відкрили меморіальні дошки Почесним громадянам м.Кам’янця-Подільського, землякам-Героям, які загинули в російсько-українській війні. Дошки розмістили на фасадах будівель: на вул.Героїв Небесної Сотні, 39 – сержанту Миколі ДРЯМІНУ, на вул.Т.Шевченка, 11 – солдату Василю КОБИЛЬЧАКУ, ліцею №14 – солдату Івану ПАВЛОВСЬКОМУ, ліцею №17 – молодшому сержанту Валерію КАПУЩАКУ, ліцею №6 – солдату Сергію СРІБНЯКУ.
l Микола ДРЯМІН (18.04.1974 – 6.06.2024). Микола Миколайович навчався в ЗОШ №16. У 1992-1994 рр. проходив строкову військову службу. З 2014 р. брав участь в АТО на Донеччині та Луганщині. Із 8 квітня 2024 р. служив командиром першого стрілецького відділення третього стрілецького взводу в одній із військових частин ЗСУ. Герой загинув у бою поблизу с.Новодарівка Пологівського району Запорізької області, зазнавши поранень, несумісних із життям.
l Василь КОБИЛЬЧАК (15.02.1983 – 21.10.2024). Василь Васильович народився в м.Славута, а в Кам’янець-Подільський потрапив через друзів. Він добре розумівся на будівельних роботах, умів виконувати будь-які завдання якісно. Неодноразово виїжджав за кордон на роботу. Коли почув, що почалася війна, одразу повернувся на Батьківщину. Пройшов навчання за кордоном і в Україні, після чого був відправлений на фронт. Ніс службу з 24 лютого 2022 р. на посаді кулеметника механізованого відділення. Під час виконання бойового завдання на Луганщині зв’язок із Воїном обірвався. Загинув Захисник поблизу с.Макіївка Луганської області від травм, несумісних із життям.
l Іван ПАВЛОВСЬКИЙ (06.10.1984- 13.03.2025). Іван Степанович закінчив Кам’янець-Подільський державний університет (факультет фізичної культури). 2002-2008 рр. – арбітр Федерації баскетболу України. Працював тренером у ДЮСШ №1, викладачем – у К-ПНУ ім.Івана Огієнка. Пізніше – на приватному підприємстві в с.Колибаївка. Проживав із дружиною та двома донечками в Кам’янці-Подільському. Проте згодом із сім’єю оселився в с.Кульчіївці. Мобілізували Івана Павловського 31 серпня 2024 року. Снайпер однієї з військових частин ЗСУ із позивним «Fizryk» свій останній бій прийняв у м.Покровськ.
l Валерій КАПУЩАК (02.11.1980 – 10.01.2025). Валерій Миколайович навчався в технікумі ПДАТА і Подільській державній аграрно-технічній академії (спеціальність «Механізація сільського господарства»). Працював на державному підприємстві «Хмельницькгаз» слюсарем-монтажником газових приладів. А пізніше – в КП «Міськтепловоденергія» на посаді слюсаря-ремонтника теплових мереж. У лютому 2015 р. був мобілізований, брав участь в АТО в Донецькій і Луганській областях. Згодом звільнився та поїхав за кордон. У березні 2022 р. приїхав із Польщі, щоб мужньо боронити свою землю від загарбника. Служив на посаді водія-сапера розмінування. Загинув Валерій, виконуючи бойове завдання поблизу с.Андріївка Волноваського району Донецької області від мінно-вибухової травми, несумісної з життям, під час ворожого артилерійського обстрілу. У Героя залишилася мати, дружина і донечка.
l Сергій СРІБНЯК (20.11.1990 – 07.09.2024). Сергій Ігорьович навчався у військовому ліцеї, а згодом – у К-ПНУ ім.Івана Огієнка на факультеті психології. У студентські роки захоплювався кікбоксингом, саме це і стало поштовхом до майбутнього суддівства рукопашу «Спас». Незважаючи на успіхи у спорті та знання психології, значну частину життя присвятив меблевій справі. Більш ніж за 10 років роботи став одним із найкращих майстрів міста. Із 2018 р. став учасником народного аматорського театру «Лінк». Активно працював і сприяв розвитку туристичної сфери міста. Згодом повернувся до спорту і почав займатися у Школі традиційних бойових мистецтв України. 2023 року виконав атестацію на суддю/рефері другої категорії з українського рукопашу «Спас». Із початком повномасштабного вторгнення вступив до лав тероборони. Крім того, вів активну волонтерську діяльність. У квітні 2024 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку проходив навчання як стрілець. Після цього – у школі розвідки. Брав участь у боях на Курщині. Під час виконання бойового завдання поблизу с.Мала Локня Суджанського району Курської області зазнав поранень, несумісних із життям. У Героя залишилися дружина, син, мати, сестра, бабуся, племінник.