ЖИТТЯ, ВІДДАНІ ЗА СВОБОДУ

У найважчі часи народжуються справжні Герої. Вони стояли за кожного з нас, і тепер їхні імена навіки закарбовані в історії.

ЗАХИЩАВ ВІД СМЕРТОНОСНОЇ ЗАГРОЗИ

25 вересня Кам’янець-Подільський попрощався з молодшим сержантом Андрієм БІЛИКОМ. Андрій Вікторович народився 17 грудня 1978 р. Він зав­-жди був уважним, відповідальним і відданим тим, кого любив. Коли країна потребувала захисту, не вагаючись, вступив до лав ЗСУ. Із 29 червня 2023 р. служив командиром інженерно-саперного відділення, ризикуючи кожним кроком. Його мужність і рішучість були прикладом для всіх, адже, як сапер, він захищав побратимів і цивільних від смертоносної загрози, розміновуючи території. 20 вересня 2025 р. поблизу Гусинки Куп’янського району Харківської області Воїн загинув, виконуючи бойове завдання. «Спочивай із миром, Ти був чесним і відкритим другом та надійним колегою в нашому колективі газовиків… Вічна пам’ять Герою!» – написав у соцмережах колега загиб­лого Захисника Дмитро Бєлов. Героя поховано на Алеї Слави.

ЮНИМ ПОЛІГ ЗА ДЕРЖАВУ

30 вересня Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь старшого солдата Дмитра ЛОМОВА. Дмитро Ігорьович народився 13 січня 2003 р. Рано втратив маму, виховувала його ба­бу­ся. А у вісімнадцять років вирішив пов’язати своє життя із вій­ськом. Відтак доєднався до лав захисників 26 травня 2021 р. Після повномасштабного вторг­нення ніс службу на посаді старшого навідника артилерійського взводу в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Герой третього вересня 2024 р. внаслідок авіаційного удару керованими авіаційними бомбами під час виконання бойового завдання за призначенням, зазнавши поранень, несумісних із життям, поблизу хутора Кубаткін Курської області на території противника. І лише тепер тіло вдалося ідентифікувати за тестом ДНК. Поховано Героя на Алеї Слави.

ХВОРОБА ПЕРЕМОГЛА…

Вчора, першого жовтня, Кам’янець-Подільський попрощався із Захисником Дмитром КРИВІЦЬКИМ. Майже три роки тому родина Наталії Баліцької, матері чотирьох синів, втратила на війні сина Олексія КРИВІЦЬКОГО, та життя нанесло нові болючі рани на зранене серце матері. Помер наймолодший син Дмитро. Після загибелі брата Олексія Дмитро добровільно вступив до лав ЗСУ у лютому 2023 р., де прослужив рік. Через хворобу був звільнений у запас у лютому 2024 р. 28 вересня 2025 р. серце Героя зупинилося.

«Мій синок Дмитро Кривіцький помер несподівано 28 вересня. На жаль, хвороба, з якою він боровся, перемогла. Ще 24 лютого 2023 р. він добровольцем вступив до лав ЗСУ, долучився до оборони нашої Батьківщини. Але так сталось, що під час служби у Діми була виявлена хвороба. Пухлина, яку видалили у госпіталі, здавалось, відступила з хворобою. Він повернувся до служби та вже за станом здоров’я не міг повноцінно виконувати свій військовий обов’язок. Згодом був списаний зі служби та повернувся додому. Важкі втрати у нашій родині (загибель рідного бра­та на війні та смерть батька по хворобі) ускладнила не лише емоційний, а й фізичний стан здоров’я. Діма не справився… Спочивай з Богом, синку! Ти назавжди в нашій пам’яті та серцях!» – написала у соцмережах мати Захисника.

Поховано Героя на місцевому кладовищі у військовому секторі.

ОТРИМАЛИ ГІРКУ ЗВІСТКУ

«Схиляємо голови у скорботі й пам’яті… Ми втратили сто захисників, сто мужніх воїнів нашої громади… У ці важкі, скорботні хвилини, коли кожне слово дається через біль, а серце щемить від непоправної втрати, повідомляємо про чергову загибель Героя. 27 серпня 2024 р. під час виконання завдань, пов’язаних із захис­том України, поблизу Красногорівки Донецької області загинув наш земляк із міста Дунаївці, солдат Ігор МЕЛЬНИК. Більше як рік він вважався зниклим безвісти, і лише тепер ми отримали гірку звістку, – повідомила міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – 39 назавжди… Ігор був мобілізований 10 травня минулого року. Пройшовши навчання, він заступив на перше бойове завдання на Покровському напрямку та через десять днів зник безвісти. Шлях воїна у війську був коротким, але гідним – він знав, заради чого тримає зброю. У Героя залишилися мати, брат і бабуся».

«ЗАВЖДИ БУВ ПОЗИТИВЧИКОМ»

19 вересня 2025 р. поблизу селища Дорожнє Покровського району Донецької області житель с.Лошківці Новодунаєвецької тергромади Мирослав РЕМІШЕВСЬКИЙ прийняв свій останній бій. Лише 23… Ще все життя попереду… Вік, коли тільки мало б починатися щасливе доросле життя… Але Воїн свідомо став на захист України… Він був прикладом відваги, сили духу і любові до України.

«Мій дорогий учню, Миро­славчику, не хочу в це вірити!!! Ще недавно ти мені писав: «Все буде добре». І я так хотіла в це вірити!!! – написала у фейсбуку вчителька Героя Римма Сагайдачна-Гриневич. – Біль стискає серце, коли усвідомлюю, що тебе більше не побачу, не почую твоїх жартів… Ти завжди був позитивчиком, а твоя чарівна усмішка говорила про те, що ти – людина з великим серцем. Проклята війна!!!»

МРІЯВ ПРО ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ

І ще одна трагічна втрата для Новодунаєвецької тергромади – назавжди зупинилося серце Воїна, жителя с.Міцівці Андрія ЄДИНАКА.

«Знову молодий красень, якому ще жити та й жити… Який мріяв про щасливе майбутнє… Мав безліч планів і задумів, але підлий, безжальний ворог позбавив життя нашого Захисника… Після важкого поранення у Хар­ківському військовому шпиталі зупинилося серце Воїна. Лише 24… Андрій свідомо став на шлях Захисника. Він усвідомлював, із ким доведеться боротися, але це його не зупинило… Добрий, щирий, надійний друг, опора для родини, людина, до якої тягнулися всі… Саме таким його збережуть у пам’яті ті, хто знав…» – повідомили в Новодунаєвецькій селищній громаді.