ВОЇНИ ТРИМАЮТЬ НЕБО НАД КРАЇНОЮ
Відвага, любов до Батьківщини і жертовність полеглих Героїв назавжди залишаться в серцях вдячних поколінь.
ПОРАНЕННЯ, НЕСУМІСНІ З ЖИТТЯМ
17 вересня 2024 р., зазнавши поранень, несумісних із життям, поблизу с.Веселе Курської області на території противника, виконуючи бойове завдання за призначенням, загинув солдат Микола КШЕВЕЦЬКИЙ. І лише тепер про це стало відомо. Микола Юрійович народився 16 березня 1986 р. Доєднався до лав захисників 4 липня 2024 р. Служив старшим стрільцем-оператором першого механізованого взводу в одній із військових частин ЗСУ. 14 жовтня Героя поховано на кладовищі села Колибаївка.
ЗАГИНУВ ЗА МАЙБУТНЄ МИРНЕ ЖИТТЯ…
Сумна звістка надійшла в Чемеровецьку тергромаду – загинув військовослужбовець Сергій ХЛУДЄЄВ. Сергій Андрійович народився 28 лютого 1989 р. в м.Харків. У 4-річному віці залишився без батька. У віці 8-ми років разом із мамою і бабусею переїхав до Кам’янця-Подільського, де навчався і закінчив школу. 2006 р. вступив до профтехучилища в м.Ковель, де здобув професію токаря. Працював у Кам’янці-Подільському, з 2018 р. проживав у с.Летава. У листопаді 2024 р. Сергій Хлудєєв був мобілізований до лав ЗСУ. Сергій Андрійович служив оператором БпЛА в одному з батальйонів безпілотних систем. 8 жовтня 2025 р. Герой загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Покровське Дніпропетровської області.
ЗАГИБЕЛЬ ПІДТВЕРДИЛАСЯ…
І ще одна втрата для Чемеровеччини – днями надійшло сповіщення про загибель Захисника Михайла ОЛІЙНИКА, котрий досі вважався зниклим безвісти. Народився Михайло Миколайович 27 грудня 1974 р. в м.Павлодар (Казахстан). Із дитинства проживав у с.Юрківці, виховувався матір’ю, ріс без батька. З юних років проявляв працьовитість і доброту, працював у колгоспі, допомагав людям по господарству. У Кутковецькому профтехучилищі здобув спеціальність водія-тракториста. У травні 2023 р. Михайло Олійник доєднався до лав захисників за мобілізацією. Служив на Донеччині в одній із мотопіхотних бригад ЗСУ старшим механіком-водієм. Із першого липня 2023 р. Воїн вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання. 2 жовтня 2025 р. підтверджено його загибель поблизу с.Берхівка Бахмутського району.
НАВІКИ В НЕБЕСНІЙ ВАРТІ
«5 вересня 2025 р. під час виконання обов’язків військової служби поблизу с.Новомиколаївка Покровського району солдат Тарас СЕВАСТЬЯНОВ зазнав множинних осколкових поранень і переломів. Медики боролися за його життя, проте, на жаль, 27 вересня в Київській обласній клінічній лікарні його серце зупинилося, – повідомила міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – Тарас із міста Дунаївці. У 2016-2019 роках був учасником АТО, а з 2022 р. перебував на передовій захисту Української держави та кожного з нас. Служив старшим водієм-радіотелефоністом у штурмовому спеціалізованому батальйоні. Розділяємо гіркоту втрати і висловлюємо глибокі співчуття матері, синові, сестрі, близьким, друзям, побратимам, усім, хто знав і поважав Тараса».
ПОПРИ ТРУДНОЩІ ЗАЛИШАВСЯ ЩИРИМ
10 жовтня 2025 р. Дунаєвеччина попрощалася з молодшим сержантом Вадимом МИТРЯКОМ. Вадим Васильович народився і зростав у Хотині, на Чернівеччині. Доля з ранніх літ випробовувала його – в 14 років залишився без батька. Але, попри труднощі, залишався щирим, добрим і працьовитим хлопцем. 2008 р. разом із родиною переїхав на Дунаєвеччину, в с.Залісці. Тут Захисник жив, працював, будував своє життя. Зокрема працював у КП «Благоустрій Дунаєвеччини», де його знали як сумлінного та порядного чоловіка. 30 червня 2022 р. Вадим Васильович став до лав ЗСУ. Він вивозив поранених із поля бою, ризикуючи собою, аби врятувати інших. Та 13 червня 2024 р. поблизу с.Нововодяне, що на Луганщині, під час евакуації побратимів Воїн загинув. І від того часу вважався зниклим безвісти. Лише недавно надійшла страшна звістка – Герой більше не повернеться додому. У нього залишилися мама, донечка і сестра.
ВІЙНА ЗАГАСИЛА ЖИТТЯ
У боротьбі з ворогом загинув Захисник із Китайгородської тергромади Анатолій САФРОНЮК.
«Народився військовослужбовець 19 лютого 1970 р. в с.Чабанівка. Згодом родина оселилася в с.Китайгород. Навчався професії кранівника в місті, де й осів, працював, побудував велику сім’ю, разом із дружиною виховавши трьох гарних синів. Залишалося радіти їхнім успіхам, обживатися внуками й упевнено крокувати своїм маршрутом. Не сталося, війна безжально загасила життя Анатолія САФРОНЮКА. Він служив у славетній 93 окремій механізованій бригаді «Холодний Яр». Відзначався особливою відвагою, хоробрістю, не ховався за спинами інших і був надійним плечем для побратимів. 10 жовтня стало останнім днем для нашого воїна, який загинув на Харківському напрямку», – повідомили в Китайгородській тергромаді.
МРІЯВ ПОБАЧИТИ СВІТ
«10 жовтня 2025 р. біля с.Садове на Харківщині загинув Владислав ГРАДЕЦЬКИЙ, уродженець с.Ставище Новодунаєвецької тергромади. Народився Владислав 18 серпня 2001 р. Дитинство провів у м.Хмельницький, згодом сім’я переїхала в с.Ставище. Після школи вступив до Вінницького ліцею (поліцейського спрямування), а згодом – на факультет економіки та управління Хмельницького національного університету, де навчався заочно. З дитинства Владислав мріяв бути військовим. У 17 років отримав водійське посвідчення майже на всі категорії. Владислав, не вагаючись, став на захист України: в серпні 2022 р. пішов добровольцем до тероборони, а згодом продовжив службу в ЗСУ. Був добрим, світлим і щирим, любив гори, мріяв підкорити Говерлу, побачити світ… Його усмішка, доброта й сила духу залишаться в серцях рідних, друзів і побратимів назавжди», – повідомили в Новодунаєвецькій громаді.
Поховано Героя 14 жовтня 2025 р. в м.Хмельницький на Алеї Слави.