ПІШЛИ У ВІЧНІСТЬ, ЩОБ МИ ЖИЛИ
Україна стоїть, бо стояли вони. Кожен із наших Героїв – частинка великого щита, що захищає наш народ.
І ЩЕ ОДНЕ СЕРЦЕ НЕ ВИТРИМАЛО
18 жовтня 2025 р. внаслідок серцево-судинної хвороби на території тимчасової дислокації зведеного загону однієї з військових частин ЗСУ в м.Слов’янськ Краматорського району Донецької області помер солдат Олександр ГЕКАВЧУК. Олександр Анатолійович народився 30 березня 1977 р. Строкову службу проходив із січня по лютий 1996 р. За мобілізацією 17 червня 2024 р. доєднався до лав захисників. Ніс службу на посаді сапера інженерно-саперного відділення в одній із військових частин ЗСУ.
«Немає віри, що тебе, Сашко, вже не буде серед нас! Для мене ти завжди залишишся в пам’яті маленьким хлопчиком-ведмежатком із лагідними оченятами…» – зазначила у фейсбуку дописувачка Катя Люба.
27 жовтня Героя поховано на Алеї Слави.
«ВІЙНА ЗАБИРАЄ НАЙКРАЩИХ…»
27 жовтня на Покровському напрямку внаслідок обстрілу з БпЛА загинув лейтенант поліції Дмитро ТКАЧУК, який служив у групі реагування Кам’янець-Подільського МВ Управління поліції охорони. Дмитро був відданим сином України, воїном і захисником. Для родини він залишиться люблячим сином, чоловіком і батьком, а для колег – надійним товаришем та професіоналом, який до останнього виконував свій обов’язок.
«Навчалися разом із Дімою в індустріальному коледжі в паралельних групах… – написав у фейсбуку Денис Ошкін. – Щирі співчуття рідним і близьким, сил та витримки пережити цю важку втрату. Він був добрим, хоробрим, справжнім. Прикро, що війна забирає найкращих…».
«Один із тих випускників, яких я мав радість досить часто бачити після завершення коледжу. Діма завжди привітно усміхався при зустрічі, – написав директор Кам’янець-Подільського фахового коледжу індустрії, бізнесу та інформаційних технологій Дмитро Никифорчин. – Якоюсь такою особливо доброю усмішкою. Студентом був спокійним, розсудливим, позитивним. Таким назавжди і залишиться в моїй пам’яті. Серце стискається від болю… Найщиріші співчуття дружині Діані та всім рідним!».
«ПРОМІНЧИК ДОБРА, ПОЗИТИВУ, СМІЛИВОСТІ…»
Трагічна звістка надійшла від Департаменту поліції особливого призначення Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють»: з поля бою не повернувся Захисник із Чемеровеччини – старший сержант поліції Дмитро ПУХАЛЬСЬКИЙ, поліцейський, боєць одного з підрозділів штурмового полку «Сафарі». Дмитро Станіславович народився 11 листопада 2000 р. в с.Андріївка, там і навчався у школі, потім – у Гусятинському ТНТУ ім.Івана Пулюя, який закінчив 2019 р. В органах Нацполіції служив із 24 вересня 2020 р.
«На захист країни став 2024 року. За час служби проявив себе як мужній воїн. За успішне виконання бойових завдань і проявлений визначний вчинок на полі бою був нагороджений почесною відзнакою «Золотий хрест», – зазначили в Андріївському старостаті.
Герой служив у воєнізованому підрозділі Управління поліції особливого призначення, доблесно виконував надскладні бойові завдання з відсічі збройної агресії проти України. У ході бойових дій унаслідок артилерійського обстрілу м.Костянтинівка Краматорського району Донецької області, здійсненого 5 вересня 2025 р. збройними формуваннями рф, Дмитро Станіславович загинув.
– Світла і щира людина. Наш Дмитрик… У моїй пам’яті зринають лише найпозитивніші спогади з тобою. Навіть не могла уявити, що таке колись писатиму… Але тебе, на жаль, уже з нами немає. Та в серцях ти назавжди залишишся світлим промінчиком добра, позитиву, сміливості, небайдужості, щирості. Ще навесні, коли бачилися з тобою, ти готовий був і далі боротися з російським ворогом, навіть після поранення… Настільки ти був відданим службі й побратимам… А вже тепер, восени, тебе поховали в рідному селі, в якому в тебе минули найкращі миті життя… Ти так хотів у майбутньому бути хрещеним батьком наших дітей… Та, на жаль… А ще ти був найкращим дружбою на нашому весіллі, 11 листопада, якраз у твій день народження. Пам’ятаю, як ти розчулився, коли під час весілля ми із тортиком тебе привітали, тобі було настільки неочікувано та приємно. Але цьогорічний твій ювілей ми вже не зустрінемо з тобою. Тобі назавжди 24… У тебе попереду могло бути таке чудове і яскраве життя… Ніколи тебе не забудемо, друже, ніколи! Ми завжди говоритимемо про тебе з усмішкою і зі сльозами водночас. Бо болить, але й гріє те, що мали щастя знати тебе, дружити з тобою, бути поруч у найкращі роки життя. Світла пам’ять тобі, Герою! – із сумом і невимовним болем згадує подруга загиблого Захисника Сюзанна Сиротюк.
Воїна поховано 29 жовтня в рідному селі. В нього залишилися батько і мати, сестра з чоловіком, племінниця і кохана дівчина.
НЕ ЗАДУМУЮЧИСЬ, СТАВ НА ЗАХИСТ
«Із глибоким сумом сповіщаємо про передчасну смерть нашого земляка – Петра РОГАЛЬСЬКОГО, жителя с.Отроків. Серце Воїна зупинилося під час проходження військової служби в Чернігівській області 19 жовтня 2025 р., – повідомили в Новоушицькій тергромаді. – Петро Петрович народився 14 квітня 1971 р. в м.Воркута (рф). Там навчався до 7 класу. Потім із батьками переїхав у Отроків, навчався в місцевій школі. Після цього навчався в м.Кам’янець-Подільський, проходив строкову військову службу. Працював у місцевому господарстві на різних роботах, на Новоушицькому хлібокомбінаті ТОВ «Агробізнес». Боронив Україну в зоні проведення АТО/ООС. З 2022 р. проходив військову службу за мобілізацією. У померлого Захисника України залишилися цивільна дружина, діти та внуки».
ЗАГИНУЛА, ВИКОНУЮЧИ ОБОВ’ЯЗОК
Ще одна болюча звістка для Новоушиччини.
«Під час виконання службових обов’язків загинула інспектор прикордонної служби – дозиметрист відділення РХБ захисту та екологічної безпеки другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації в м.Овруч) 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, головний сержант Лілія ПАВЛЕНКО, 1995 р.н., уроджениця с.Лучки Староушицької громади. Життя, сповнене мрій і надій, обірвалося 24 жовтня 2025 року… Лілія загинула на залізничному вокзалі м.Овруч під час виконання службових обов’язків, – зазначили в Новоушицькій тергромаді. – Сім років життя вона присвятила службі в лавах Державної прикордонної служби України. Добра, щира, відповідальна, завжди готова прийти на допомогу – саме такою її запам’ятають колеги, друзі та рідні. Вона до кінця залишалася вірною присязі, своєму обов’язку та українському народові. Висловлюємо глибокі співчуття батькам, чоловікові, синочку, рідним, друзям. Світла пам’ять про неї назавжди залишиться в серцях тих, хто мав честь її знати».
28 жовтня Лілію Павленко поховано на місцевому кладовищі в с.Лучки.