ВОНИ СТОЯЛИ ЗА КОЖНОГО З НАС
Герої боролися там, де найгарячіше, щоб ми могли спокійно жити. На їхній мужності тримається наша свобода.
НЕ ВСТИГ ЗДІЙСНИТИ СВОЇ МРІЇ
4 листопада 2025 р. Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Руслана СОФІЙЧУКА. Руслан Романович народився 25 квітня 2004 р. Навчався у Грушківській школі. Виріс у багатодітній сім’ї, був найстаршим сином і опорою для матері. Здобув фах зварника. У юному віці Воїн добровільно вирішив стати на захист України. Ніс службу на посаді стрільця стрілецького взводу в одній із військових частин ЗСУ. Загинув Воїн 26 жовтня 2025 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Щербаки Запорізької області. Молодий, щирий, із відкритим серцем. Не встиг здійснити свої мрії, але встиг віддати за Батьківщину найдорожче – життя. Поховано Героя на місцевому кладовищі в секторі для військовослужбовців.
«ВІН – НАША ГОРДІСТЬ»
1 листопада Слобідсько-Кульчієвецька громада попрощалася із солдатом Богданом МЕЛЬНИКОМ. Богдан Вадимович народився 8 червня 2000 р. Проживав у с.Яруга. У 2018-2020 рр. проходив строкову службу. Після цього відразу уклав контракт із ЗСУ. І вже під час повномасштабного вторгнення продовжив захищати країну від окупанта. Служив на посаді розвідника-оператора в одній із військових частин ЗСУ. Богдан Вадимович загинув 17 жовтня 2025 р. поблизу с.Біляківка Синельниківського району Дніпропетровської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
«…Йому було лише 25 років… Це вік, коли життя тільки починається, коли мрії мають здійснюватися… Та війна безжально обірвала цей шлях. Світла пам’ять про Богдана назавжди залишиться в наших серцях. Він – наш Герой, наша гордість, наша вічна вдячність», – написали у фейсбуку про випускника у Врубловецькій гімназії.
БУВ ВІДВАЖНИМ, РІШУЧИМ І НАДІЙНИМ
На фронті загинув Герой із Чемеровеччини – старший солдат Олег ЗАГОРОДНИЙ. Олег Петрович народився 1 серпня 1978 р. в с.Садове. 1994 р. закінчив дев’ятирічну Почапинецьку школу, 10-11 клас навчався в Кугаєвецькій школі. Після здобуття середньої освіти вступив до Івано-Франківської школи міліції. Пропрацював в органах внутрішніх справ майже 9 років. 26 лютого 2022 р. добровільно пішов захищати Україну від російського окупанта. Був відважним і рішучим, а ще надійним і вірним побратимом. Ніс службу на посаді водія-електрика одного з підрозділів ударних безпілотних авіаційних комплексів. Олег Петрович був неодноразово поранений, але завжди повертався у стрій, бо вважав, що не завершив своєї військової справи. Тепер її продовжать побратими… 30 жовтня 2025 р. Герой загинув поблизу с.Підсереднє Куп’янського району Харківської області. У нього залишилися батьки, дружина, син, сестра.
ПОРАНЕННЯ… І ЗАГИБЕЛЬ
І ще одна трагічна звістка надійшла у Слобідсько-Кульчієвецьку громаду – третього листопада востаннє додому повернувся полеглий Герой солдат Валентин КОВАЛЬ. Валентин Васильович народився 16 березня 1984 р. в с.Кульчіївці. Проходив строкову службу. 8 липня 2024 р. Воїн доєднався до лав захисників. Служив старшим сапером другого інженерно-саперного відділення в одній із військових частин ЗСУ. Валентин Васильович загинув 15 листопада 2024 р. внаслідок удару ворожого FPV-дрону, зазнавши поранень, несумісних із життям, поблизу селища Шевченко Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням. Поховали Захисника на місцевому кладовищі в рідному селі.