ВІДДАЛИ ЖИТТЯ ЗА МИР

Герої віддали найдорожче за свободу та майбутнє своєї країни. Їхня мужність, відданість і самопожертва назавжди залишаться в серцях людей.

ТАКІ, ЯК ВІН, ТРИМАЮТЬ КРАЇНУ

17 листопада Кам’янець-Подільський провів в останню путь капітана – командира мотопіхотної роти 10 гірсько-штурмової бригади Андрія КОЦЮБУ.
Народився Андрій Вадимович 6 вересня 1990 р. Навчався у школі №13, у Національній академії внутрішніх справ (військова підготовка при Національному університеті оборони України). У квітні 2022 року Герой долучився до лав захисників. Загинув 12 листопада 2025 р. внаслідок влучення КАБу поблизу с.Різниківка Бахмутського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
«У перший свій приїзд у відпустку ти привіз маленьке песеня, – згадує мати загиблого Воїна Ірина Хребтовська на сторінці у фейсбуку. – І тоді ти сказав: «Якщо, не дай Бог, зі мною щось станеться, в мами хоч щось залишиться!»…
«Наш Андрюха! Наш Герой! Як? Не може цього бути? Хто-хто, а ти повинен був вижити, я в це вірила з самого початку. Завжди на позитиві, виходив із таких шляхів… Пам’ятаю першу нашу зустріч у твоєму рідному місті, твою на той час дівчину, а тепер – дружину-красуню Олю, – написала в соцмережах Людмила Рощина. – Ти ж залишив її, залишив синочка, а він ще такий маленький… Твій Лука. Як перенести це горе мамі, рідним, друзям, побратимам, а їх у тебе чимало? Скільки було зустрічей, скільки могло б бути…».
Друг загиблого Героя Олександр Слободян також із теплом згадує про нього в соцмережах:
«У такі моменти слів бракує. Я не знаю всього, не знаю як, але знаю, як ти боровся, скільки ти зробив і дістав для побратимів, для підрозділу і не тільки. Дрони, fpv-ки, РЕБи, автомобілі, старлінки, антени та багато іншого… З тобою було приємно подискутувати на важливі теми, ти став другом, і я дякував тобі завжди й дякую тепер за твою велику жертву.

P.S. Його вбила росія. Його вбили зрадники України, продажні та корумповані чиновники на всіх рівнях, ті, хто мав би захищати, але вибрав мовчати й красти. Його вбила БАЙДУЖІСТЬ людей, які робили вигляд, що війна їх не стосується. До останнього дня Андрій збирав кошти для своєї бригади, витягував людей, робив неможливе, просив допомоги в тих, хто вчив інших, як «правильно» воювати, жити й перемагати, але сам не зробив нічого для країни. Такі, як ти, Андрію, тримають країну! А ті, хто залишився осторонь, будуть відповідати…».
Героя поховано на Алеї Слави. У нього залишилися батьки, дружина і маленький син.

РІДНІ СПОДІВАЛИСЯ НА КРАЩЕ

14 листопада Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь старшого солдата Андрія ТРАСІУХА.
Андрій Сергійович народився 5 лютого 1990 р. Навчався у школі №16. У Кам’янець-Подільському індустріальному коледжі здобув спеціальність програміста. Долучився до лав захисників за мобілізацією 26 грудня 2022 р. Ніс службу на посаді старшого стрільця третього аеромобільного відділення в одній із військових частин ЗСУ.
Герой загинув 26 січня 2024 р. під час ведення бойових дій поблизу м.Мар’їнка Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
«Важко про це писати, але вчора рідним повідомили сумну новину – Герой повертається на щиті. Перший раз Бог урятував від кулі снайпера, другий раз обійшлося важкою контузією, а потім страшна звістка – зник безвісти. Весь цей час ми сподівалися на краще і благали Бога про це. Я до останнього вірив, що настане час, і Андрійко повернеться додому і постукає в двері, й мати та батько будуть дзвонити всім родичам, щоб поділитися радісною новиною, – написав у фейсбуку родич Героя Микола Трасіух. – Усі ці роки ми постійно, щодня моніторили канали, де показували і писали про полонених, але… дива не сталося. Ледь стримую сльози. Серьожа, Свєта, тітонька Ніна, Сашко, Вася, Свєта та всі інші дорогі родичі, тримайтеся, рідненькі! Розумію, як вам зараз важко. Світла пам’ять Герою. Нехай будуть прокляті рашисти!».
Поховано Воїна на Алеї Слави.

УЖЕ НЕ ПЕРЕСТУПИТЬ БАТЬКІВСЬКОГО ПОРОГА

«21 травня 2024 р. у ході стрілецького бою з ворогом поблизу с.Новоолександрівка Донецької області загинув солдат Сергій КОЛОДІЙ (25.09.1981 р.н.), житель с.Гусятин, – повідомили в Закупненській селищній раді. – Сергій Михайлович був мобілізований 20 березня 2024 р., проходив службу в 110 окремій механізованій бригаді. Рік і 6 місяців перебував у статусі безвісти зниклого. А 16 листопада 2025 р. громада та родина отримали офіційне сповіщення про загибель бійця…».