СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ НЕЗЛАМНИМ!

Кожна втрата Героїв – це не просто статистика, це чиясь доля, мрії, родина, яку вже ніколи не обійме рідна людина. Пам’ять про них – святий обов’язок нашого народу.

ВОРОГ АТАКУВАВ

Першого грудня 2025 р. востаннє на щиті додому повернувся молодший сержант Микола ЖУК.
Микола Сергійович народився 1 липня 1994 р.
«Микола – уродженець Кам’янця. Випускник ліцею №7, фаховий електрик, який у двадцять чотири роки став до лав українського війська, – написали у пресслужбі міськради. – Сапер, водій, старший сапер, оператор, командир, він пройшов усі щаблі служби, завжди чесно, відповідально і мужньо. Його бойовий шлях – це роки служіння, ООС, інженерні операції на найнебезпечніших ділянках фронту, бойові завдання, від яких залежали життя побратимів».
Строкову службу Воїн проходив у 2018-2020 рр. Одразу після цього уклав контракт із ЗСУ. Ніс службу на посаді командира інженерно-саперного відділення в одній із військових частин ЗСУ. Воїн загинув 20 листопада 2025 р. під час виконання бойового завдання з інженерної розвідки місцевості для подальшого встановлення невибухових загороджень поблизу с.Діброва Краматорського району Донецької області внаслідок атаки групи FPV-дронів із боку противника.
«Царство небесне, земляку! Дуже жаль, пішов за бабусею Зіною. Співчуття рідним», – написала у фейсбуку Людмила Гончарук.
«Досі важко в це вірити, назавжди в пам’яті ти веселий та добрий, – із сумом зазначила в соцмережах Анна Фарфанюк. – Вічна пам’ять тобі, наш Герою!».
Поховано Захисника на Алеї Слави.

А ТАК ХОТІЛОСЯ ЩЕ ПОЖИТИ

Другого грудня 2025 р. Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь молодшого сержанта Володимира КОРОЛЮКА.
Народився Володимир Сергійович 18 лютого 1986 р. Проходив строкову службу в 2005-2006 рр. І після того все своє життя присвятив військовій справі. Був командиром інженерно-саперного відділення в одній із військових частин ЗСУ.
Герой загинув 26 листопада 2025 р. поблизу м.Куп’янськ Харківської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Поховано Захисника на Алеї Слави.

ТРАГЕДІЯ ЗАБРАЛА НА НЕБЕСА

27 листопада 2025 р. Кам’янець-Подільський провів в останню путь майора Олега СКАКУНА, який трагічно загинув 23 листопада 2025 р. внаслідок ДТП поблизу с.Краснопілка Гайсинського району Вінницької області. Олег Володимирович народився 12 жовтня 1970 р. З 1988-го по 1992 р. навчався в Кам’янець-Подільському вищому військово-інженерному командному училищі. Воїн усе життя присвятив військовій службі, залишаючись вірним присязі, честі та обов’язку. Людина принципу, спокою і відповідальності – таким його пам’ятатимуть близькі й рідні.

СЕРЦЕ НЕ ВИТРИМАЛО ВІЙНИ

16 листопада 2025 р. внаслідок гострої серцевої недостатності помер Захисник із Гуменецької тергромади – солдат Микола КОЧЕРЖЕНКО.
Микола Валентинович народився 23 травня 1983 р. Проходив строкову службу в 2001-2003 рр. Воїн долучився до лав захисників за мобілізацією 21 жовтня 2025 р. Ніс службу на посаді снайпера першого механізованого відділення в одній із військових частин ЗСУ.
25 листопада Героя поховано на місцевому кладовищі в с.Великозалісся.

І ВРАЗ РІДНІ ОСИРОТІЛИ…

«27 листопада 2024 р. під час виконання бойового завдання у Волноваському районі Донецької області загинув наш земляк із Новоушиччини – солдат Віктор ДУДКО. Віктор Сергійович народився 25 жовтня 1993 р. в с.Пижівка, там і навчався у школі, а піз-
ніше – в Зеленокуриловецькій школі. З 2012 р. проходив строкову службу в армії. Згодом жив і працював у Кам’янці-Подільському та Хмельницькому. Герой проходив службу в 71-й гірськоштурмовій бригаді. Під час військової служби зник безвісти в районі ведення бойових дій. У загиблого Героя залишилися батьки, дружина, донька та син, брат, сестра», – повідомили в Ново-
ушицькій тергромаді.

А БУЛИ ЩЕ МРІЇ, ЗАДУМИ…

28 листопада Новоушицька тергромада провела в останню дорогу колишнього військовослужбовця, молодшого сержанта Юрія КВАСНЯКА. Його серце навіки зупинилося 26 листопада 2025 р.
Юрій Миколайович народився 14 травня 1978 р. в с.Мала Стружка. Навчався а місцевій школі, потім – у Волочиському ПТУ. Проходив строкову службу в армії. Після цього навчався в Чернівецькому педагогічному університеті. Згодом працював у Хмельницькому. Воїн долучився до лав ЗСУ за мобілізацією у грудні 2022 р. Захищав Україну на донецькому, луганському, запорізькому напрямках. У складі сил оборони звільняв території України від окупаційних військ. У березні 2025 р. зазнав вибухової травми під час виконання бойового завдання в Запорізькій області. Проходив лікування та реабілітацію. Звільнений із військової служби за станом здоров’я в липні 2025 р. Безжальна смерть забрала життя Героя в 47 років, коли попереду було ще багато задумів і планів… На жаль, рідні втратили дорогого сина та брата.

БЛИЗЬКІ ОТРИМАЛИ СТРАШНУ ЗВІСТКУ

«Захищаючи від ворога українську землю, на фронті загинув військовослужбовець Денис МОЖАРОВСЬКИЙ, – повідомили в Чемеровецькій тергромаді. – Денис Валерійович народився 20 листопада 1993 р. в с.Захарівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Навчався в місцевій школі, у старших класах – в Іванівській школі. 2015 року закінчив Капітанівський професійний ліцей. Працював столяром і вантажником у ТОВ «Новомиргородський цукор». Був одружений, виховував двох дітей. У березні 2022 р. Денис Валерійович добровольцем вступив до лав ЗСУ. Службу проходив в інженерно-саперному взводі аеромобільного батальйону поблизу міст Слов’янськ і Мар’їнка Донецької області. 22 вересня 2022 р. родичі отримали звістку, що Денис зник безвісти. 2023 р. сім’я переїхала в Чемерівці, а нещодавно отримали сповіщення про загибель Дениса Валерійовича під час виконання бойового завдання».

МАВ БАГАТО ПЛАНІВ НА МАЙБУТНЄ

Ще одна втрата для Чемеровеччини – 25 листопада 2025 р. перестало битися серце військослужбовця Сергія ШКЛЯРУКА.
Народився Сергій Анатолійович 16 липня 1990 р. в багатодітній сім’ї в с.Слобідка-Смотрицька.
З 1996-го по 2005 р. навчався у Слобідсько-Смотрицькій ЗОШ І-ІІ ступенів. 2013 року закінчив Лісоводський професійний аграрний ліцей. Працював на різних роботах, спочатку будівельником у Києві, потім – різноробочим у садах Чернівецької області. 2016 р. Сергій Анатолійович одружився і створив сім’ю, в якій народилися дочка та син. Воїн був добрим, щирим і завжди привітним, любив життя й мав багато планів на майбутнє. 18 квітня 2025 р. Воїн був мобілізований до лав ЗСУ, де доблесно ніс службу. Героя поховано на місцевому кладовищі в с.Слобідка-Смотрицька.

ВІН ЛИШЕ ПОЧИНАВ БУДУВАТИ ЖИТТЯ…

«26 листопада ми попрощалися з воїном Сергієм РУДИКОМ, чиє життя обірвалося в самому розквіті. У 33 роки людина лише починає будувати майбутнє, відкривати нові можливості, мріяти сміливіше. Та війна безжально забрала Сергія, залишивши тишу, порожнечу і запитання, на які немає відповідей, – повідомили у Смотрицькій тергромаді. – Сергій народився 12 грудня 1991 р. в с.Балин. Він був першою дитиною із шести в багатодітних батьків Ольги та Віктора Рудиків. У перший клас пішов 1998 р. до Балинської школи, а 1999 р. сім’я переїхала до селища Смотрич. 2009 р. закінчив Смотрицьку загальноосвітню школу і відразу пішов працювати будівельником. 2017 р. Сергій створив сім’ю та разом із дружиною Вітою виховували донечку Соломію, якій нині 7 років. 15 травня 2025 р. був призваний до лав ЗСУ, відразу пройшов підготовку як бойовий медик взводу морської піхоти. Ніс службу на донецькому напрямку. 16 листопада 2025 р. під час бойового завдання Сергій Вікторович загинув у селищі Зелений Гай Волноваського району Донецької області…».

СПОДІВАННЯ НЕ ВИПРАВДАЛИСЯ…

«Кривава російсько-українська війна забрала життя жителя с.Підлісний Мукарів Дмитра ГУЛЕЯ. З 19 липня 2024 року Дмитро вважався зниклим безвісти. Рідні до останнього сподівалися, що він живий. Та, на жаль… Поблизу с.Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання з виявлення та знищення сил противника Дмитро Ігорьович прий-
няв свій останній бій. Герою назавжди 24…» – повідомили в Новодунаєвецькій тергромаді.