ВОГОНЬ ЇХНІХ ЖИТТІВ НЕ ЗГАСНЕ
Війна щодня забирає найкращих. Вони пішли на захист України і не повернулися, залишивши по собі біль, гордість та пам’ять.
БУВ СВІТЛОЮ ЛЮДИНОЮ
16 грудня 2025 р. під час виконання бойового завдання поблизу с.Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області, зазнавши поранення, несумісного з життям, загинув житель Орининської громади Сергій БЕРНАШЕВСЬКИЙ.
«Спочивай із миром, друже! Було за честь пліч-о-пліч пройти з тобою певний відрізок спільного життя. Ти був світлою людиною! Герої не вмирають», – написав у соцмережах Олег Трасоруб.
Тетяна Надольська висловила у фейсбуку співчуття рідним: «Співчуття, біль… Сергію вічна і світла пам’ять як чудовій людині, мужньому чоловіку, дбайливому батьку та люблячому чоловіку… Легких хмаринок, Царство небесне, спочивай із миром, слава Герою!!!»
23 грудня Героя поховано на Алеї Героїв місцевого кладовища в с.Оринин.
ВІРНИМ І СПРАВЖНІМ ДРУГОМ БУВ
20 грудня Кам’янець–Подільська громада у скорботі провела в останню путь солдата Дмитра НАДТОЧІЯ.
Дмитро Олександрович народився 15 серпня 1981 р. Проходив строкову службу в 1999–2001 рр. Також за мобілізацією служив із березня 2015 р. по квітень 2016–го. У перший день повномасштабного вторгнення Воїн знову вступив до лав захисників. Був стрільцем в одній із військових частин ЗСУ. Дмитро Олександрович помер 17 грудня 2025 р. під час перебування у відпустці в м.Кам’янець–Подільський. Близькі згадують Дмитра Олександровича як вірного, відданого, щирого, справжнього друга, який ніколи не міг нікому відмовити в допомозі.
Поховано Героя на міському кладовищі в м.Кам’янець–Подільський.
СТАВ У СТРІЙ ВІЙСЬКА НЕБЕСНОГО
«Наша чемеровецька земля стане останнім місцем прихистку для донеччанина, гранатометника одного зі стрілецьких підрозділів ЗСУ солдата Даниїла ЩЕГРЕНЬОВА…
Даниїл Георгійович народився в м.Горлівка Донецької області 9 вересня 1992 р. Навчався в Горлівській філії одного з київських вишів, здобуваючи спеціальність реабілітолога. Навчання не завершив, а пішов працювати на Горлівську торговопродовольчу базу експедитором. У червні 2022 р. Даниїл разом із матір’ю був евакуйований із Донеччини, оселився в Чемерівцях і пішов працювати в Чемеровецьке АТП-16847.
25 вересня 2024 р. Даниїл був мобілізований до лав ЗСУ. Воював на харківському напрямку.
Із третього березня 2025 року Даниїл Георгійович був визнаний зниклим безвісти. Недавно матері надійшло сповіщення про те, що син загинув під час мінометного обстрілу поблизу с.Петропавлівка Куп’янського району Харківської області», – повідомили в Чемеровецькій тергромаді.
24 грудня Героя поховано в Чемерівцях.
СЕРЦЕ ЗУПИНИЛОСЯ НАЗАВЖДИ
Під час проходження військової служби помер старший солдат Володимир ГАВРИЛЕНКО.
Володимир Олександрович народився 13 вересня 1975 р. в с.Жабинці Новоушицької тергромади. Навчався в Заміхівській середній школі, згодом – у Говірському ПТУ, де здобув професію тракториста. Працював у місцевих господарствах. Воїн у 2015–2016 рр. боронив Україну в зоні проведення АТО. З березня 2023 р. проходив військову службу за мобілізації. Серце Захисника назавжди зупинилося 13 грудня 2025 р. в Дніпропетровській області.
У Героя залишилися дружина, син, брат.
НЕ ПОВЕРНЕТЬСЯ ТУДИ, ДЕ НАРОДИВСЯ І ВИРІС
Новодунаєвеччина 19 грудня попрощалася з Віктором ФЕДОРОВИМ.
«У грудні 2022 р. разом із сім’єю Віктор приїхав у с.Томашівка з Херсона, рятуючи рідних від російського окупанта, – йдеться в повідомленні Новодунаєвецької тергромади. – Він любив Україну і мужньо боронив її від ворога. Але 27 травня 2025 р. поблизу с. Єлизаветівка Покровського району Донецької області Воїн прийняв свій останній бій… І з того часу вважався зниклим безвісти. 19 грудня 2025 р. Віктор Вікторович назавжди повернувся в Томашівку, щоб віднайти вічний спочинок. На жаль, до рідного краю, в Херсон, де народився і виріс, Захисник повернутися вже не зможе».
У Героя залишилися мати, сестра, дружина і маленький син.
ЗАХИЩАВ СУВЕРЕНІТЕТ ДЕРЖАВИ
І ще одна втрата для Чемеровеччини – 17 грудня 2025 р. обірвалося життя Сергія ОВЧАРУКА.
Сергій Анатолійович народився 10 серпня 1983 р. в Красноставцях, там і навчався у школі. Працював у місцевому господарстві на різних роботах.
«Проживав разом із батьками. З дружиною народили і виховували двох синів. Має старшого сина від першого шлюбу. Здавалося б, тільки жити, працювати, допомагати батькам, підтримувати дітей і дбати про родину. Та не судилося… Бо на українську землю прийшла ненависна війна, – проінформували в Чемеровецькій тергромаді. – В лютому 2023 р. Сергій Анатолійович добровільно вступив до лав ЗСУ, став на захист родини і країни.
Сергій був старшим навідником самохідної артилерійської бойової машини. Перебуваючи на бойовій позиції поблизу с.Курилівка Куп’янського району Харківської області, 17 грудня 2025 р. Герой помер».