ЗАЛИШИЛИСЯ У СТРОЮ НАВІКИ
Наші Герої повернулися додому востаннє – з честю, болем і шаною всієї громади.
ВІРИЛИ В ПОВЕРНЕННЯ
6 листопада 2025 р. під час ведення бойових дій поблизу м.Куп’янськ Харківської області загинув солдат Олександр АРТЕМЕНКО, і лише тепер ідентифікований за тестом ДНК.
Олександр Олександрович народився 20 лютого 1990 р. Проживав у Кам’янці-Подільському. Навчався у школі №8. За мобілізацією долучився до лав захисників 25 квітня 2025 р. Був розвідником-оператором відділення збору та обробки даних розвідки в одній із військових частин ЗСУ.
Поховано Героя 13 січня на Алеї Слави.
ПІШОВ ТУДИ, ДЕ БУВ ПОТРІБЕН
9 січня 2026 р. востаннє в земну путь провели молодшого сержанта Сергія ОКРАЇНЦЯ, командира стрілецького відділення в одній із військових частин ЗСУ (позивний «Кіт»).
Сергій Володимирович народився 19 травня 1985 р. в с.Панівці, навчався в ліцеї «Антей» у Кам’янці-Подільському та харчовому коледжі.
«Рівно у 18 років за власним бажанням залишив навчання і пішов служити до армії. Проходив службу кінологом у прикордонних військах – свідомо обрав шлях служіння державі, – написали в ГО «Об’єднані Курщиною». – Після півтора року служби Сергій повернувся та успішно закінчив коледж. Згодом зайнявся приватним підприємництвом, виготовленням і збиранням меблів на замовлення. Саме це стало його останнім цивільним місцем роботи до початку повномасштабного вторгнення. 4 березня 2022 р. Сергій добровільно став на захист Батьківщини. Сумщина, Куп’янський напрямок, Курщина – кожна ділянка фронту була ще одним доказом його рішучості, мужності та вірності присязі. 14 жовтня 2024 р. Сергій зник безвісти на Курщині під час виконання бойового завдання. 26 грудня 2025 р. відбулося підтвердження – збіг ДНК…
Він був людиною дії. Людиною вибору. Людиною честі. Не шукав слави – просто пішов туди, де був потрібен».
Довгий час Захисник вважався зниклим безвісти. Дружина загиблого Героя пані Марина ще у травні минулого року ділилася з «Подолянином» своїми надіями, які, на жаль, не справдилися:
– Мене тримає віра в те, що він живий. Тримають усі ті мрії, які ми не здійснили наразі, в нас їх було дуже багато. Борюся за те, щоб чоловік знайшовся, і щоб ми просто проживали щасливе життя так, як мріяли. Дивлюся на свого чоловіка (в мене вся кімната в його фотографіях, його речах) і просто вірю, що ці очі коханої людини не могли згаснути, вони є. Також мене тримає син. Він є моєю найбільшою підтримкою й опорою.
Сергій Володимирович загинув 14 жовтня 2024 р. під час ведення бойових дій поблизу хутора Зелений Шлях Курської області, на території противника, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Поховано Героя на місцевому кладовищі в с.Панівці.
ЗНИК ПІД ЧАС БОЙОВОГО ЗАВДАННЯ
23 серпня 2025 р. на Донеччині загинув Герой із Новоушиччини – старший солдат Руслан ХОМ’ЯК, відтоді його вважали зниклим безвісти.
Руслан Володимирович народився 4 квітня 1985 р. в с.Хребтіїв. 2022 р. став на захист країни, навчався за кордоном. Під час служби був поранений, проходив лікування у шпиталі. Зник безвісти під час виконання бойового завдання у Краматорському районі. В полеглого Воїна залишилися мати, син, донька, сестри.
12 січня Героя поховано в рідному селі.
ЗАПАМ’ЯТАВСЯ СВОЄЮ ДОБРОТОЮ
«У боротьбі за свободу і незалежність України загинув житель с.Криків Роман МЕТЛІНСЬКИЙ, 1981 р.н., – повідомили в Чемеровецькій тергромаді. – Народився Роман Борисович 30 травня 1981 р. в с.Криків. 5 жовтня 2024 р. був мобілізований до лав ЗСУ. Першого грудня 2024 р. зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу м.Курахове Покровського району Донецької області. Наразі підтверджено факт загибелі Захисника, Роман запам’ятався всім добротою, щирістю і готовністю допомогти кожному, хто цього потребував».
13 січня Героя поховано в рідному селі.