ЇХНІ ПОДВИГИ – В НАШИХ СЕРЦЯХ
Серця Героїв билися в ритмі фронту. Тепер цей ритм – у нашій пам’яті, що не дозволяє забути і не дозволяє здатися.
ЩИРА І ДОБРА ЛЮДИНА…
У Чемеровецькій тергромаді повідомили про смерть військовослужбовця Михайла ГУНЬКА.
Михайло Петрович народився 1 січня 1977 р. у родині військового.
«1984 р. Михайло пішов у перший клас Чемеровецької школи. Потім здобув професію водія. Після строкової служби працював водієм у Чемеровецькому райавтодорі, потім – експедитором на «Оболоні», – повідомили в Чемеровецькій тергромаді. – Незадовго до війни повернувся в Україну з-за кордону, де був на заробітках. А 6 березня 2022 р. Михайло Петрович без вагань добровольцем пішов захищати від ненависного російського окупанта рідну українську землю. Воював на Донеччині, разом із побратимами стримував ворога в районі Покровської конгломерації. Потім через хворобу був переведений у військовий підрозділ, що дислокувався спочатку на Рівненщині, потім – на Львівщині. Згодом старший солдат Михайло Гунько знову повернувся на передові рубежі оборони нашої держави на Харківському напрямку. Однак не судилося Михайлові повернутися додому з Перемогою… Хвороба далася взнаки. Герой помер 21 лютого 2026 р. Ця страшна звістка гірким болем розбила серця і душі матері, рідних та всіх, хто знав Михайла, щиру й добру людину, хорошого товариша».
ЛЮБИВ СВОЮ ЗЕМЛЮ
У с.Мирове Куп’янського району Харківської області зупинилося серце жителя Дунаєвеччини, кулеметника штаб–сержанта Сергія ПЕТРОВА.
«Сергій народився в Дунаївцях. Закінчив Дунаєвецьку школу №1, згодом – Кам’янець-Подільський ліцей із посиленою військово-фізичною підготовкою. У мирному житті був людиною праці – працював на арматурному заводі, на комунальних підприємствах водоканалу і благоустрою громади.
У травні 2023 р. добровільно став на захист України. Через рік на Донецькому напрямку був поранений, але після лікування знову повернувся до побратимів, бо вірив у Перемогу, бо любив свою землю… Саме сьогодні, 25 лютого, в день, коли Сергію Леонідовичу мало б виповнитися 53 роки, до Дунаєвецької громади надійшла страшна звістка про його смерть, – повідомили в Дунаєвецькій тергромаді. – Щирі співчуття сестрі, родині, друзям, побратимам».
БУВ ЛЮДИНОЮ, ЯКА НЕ ВАГАЛАСЯ…
«28 лютого 2026 р. поблизу с.Михайлівка Краматорського району Донецької області загинув наш земляк із с.Чаньків, що на Дунаєвеччині, штаб-сержант Сергій ФУРМАН, – повідомила міський голова м.Дунаївці Веліна Заяць. – Він був побратимом, сином, батьком, чоловіком, братом, другом, захисником. Людиною, яка не вагалася, коли Україна потребувала відданих сердець. Ще з 2015 року став на захист країни і залишив слід, який не зітре час. Мав багато нагород, відзнак, подяк і нагрудний знак. До останнього подиху стояв за мир і свободу свого народу».
НАЗАВЖДИ ЗАЛИШИТЬСЯ СПОВНЕНИМ МРІЙ
І ще одна непоправна втрата для Дунаєвеччини – загинув старший солдат Володимир ЧЕРКОВ.
Володимир Вікторович народився 18 квітня 2001 р., проживав у м.Дунаївці.
«Володимиру було всього 24. У цьому віці мріють, будують плани, закохуються, шукають своє місце у світі. Та замість безтурботної молодості він обрав шлях відповідальності й честі. Обрав стояти за свою землю, за свій народ, за майбутнє, яке сам уже не встиг побачити, – написали в Дунаєвецькій тергромаді. – Під час виконання бойового завдання поблизу с.Михайлівське на Сумщині 21 лютого 2026 р. Володимир загинув унаслідок вогневого ураження противником, зазнавши поранення, несумісного із життям».