БОЛИТЬ ЗА КОЖНОГО
Щоразу болить, як уперше, коли надходять чорні звістки про загибель наших янголів-захисників.
НАЗАВЖДИ 21
Кам’янець-Подільська громада 3 квітня провела в останню путь лейтенанта Іллю-Дар’юша НЕЦХАТА.
Народився Ілля-Дар’юш Гасанович 4 червня 2004 р. в с.Суржа. Навчався в Кам’янець-Подільському ліцеї №3, після 9-го класу вступив до військового ліцею. Продовжив навчання в Національній академії сухопутних військ у Львові. У Збройних силах із 2025 р. після завершення навчання. Світлий, добрий і неймовірно сміливий хлопець. Він із дитинства мріяв про військову кар’єру. Ніс службу за контрактом як командир інженерно-саперного взводу сил підтримки в одній із частин Нацгвардії України.
Ілля-Дар’юш Нецхат загинув під час виконання бойового завдання 23 березня 2026 р. поблизу селища Безім’яне Краматорського району Донецької області, зазнавши несумісних із життям поранень унаслідок удару ворожого FPV-дрона.
У Захисника залишилися батьки, брати і сестри. Він був із багатодітної сім’ї.
Героя поховано на місцевому кладовищі в с.Суржа.
ЖИВ ДЛЯ СІМ’Ї
2 квітня земляки провели в останню путь жителя с.Абрикосівка – солдата Анатолія ТАМАРЛІ.
Народився Анатолій Анатолійович 26 вересня 1990 р. 2008 р. закінчив Кам’янець-Подільську гімназію №4. Мав середню спеціальну освіту. У квітні 2024 р. приєднався до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу на посаді навідника десантно-штурмового відділення однієї з військових частин ЗСУ.
24 березня 2026 р. загинув, виконуючи бойове завдання за призначенням, поблизу с.Новоолександрівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
«Вічна і світла пам’ять Герою України. Спочивай із Богом‚ у мирі та спокої‚ милий і добрий друже Толю! Ніколи не забуду‚ який ти був позитивний‚ як ти мене підтримував‚ коли 23 грудня загинув мій брат на війні…» – пише у фейсбуку Наталія Гаврилюк.
«Чорна звістка знову сколихнула нашу шкільну родину. Захищаючи волю і незалежність України, загинув наш випускник 2008 року Тамарлі Анатолій.
Він був не лише хорошим учнем, а й людиною з великим серцем і незламним духом. Ще вчора він сидів за шкільною партою, мріяв про майбутнє, а сьогодні став нашим Янголом-Охоронцем. Анатолій віддав найдорожче – своє життя – за кожного з нас, за мирне небо над рідною школою.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Розділяємо ваш біль у цей важкий час», – опублікувала Кам’янець-Подільська гімназія №4.
Героя поховано на місцевому кладовищі с.Абрикосівка.
ВОСТАННЄ ПОВЕРНУВСЯ
Новоушицька громада провела в останню путь свого Героя Романа СЕМЕНЧУКА.
«Роман Олександрович народився 9 травня 1994 р. в с.Березівка. Після школи вступив до Хмельницького фінансово-економічного коледжу, продовжив навчання у Хмельницькому фінансово-економічному університеті. Після завершення працював на різних роботах за кордоном, – повідомляють у Новоушицькій тергромаді. – 2018 р. одружився. Разом із дружиною виховували сина і проживали у Хмельницькому, де Роман працював менеджером у магазині. У травні 2024 р. був мобілізований і направлений на Харківський напрямок. У липні 2024 р. під час обстрілів військового полігона зазнав поранення. Відтоді проходив тривале лікування і реабілітацію у шпиталях Харкова, Полтави, Миколаєва та Хмельницького».
23 грудня 2024 р. був направлений на Сумський напрямок, далі – в Курську область. Від 4 січня 2025 р. Герой вважався зниклим безвісти, проте 18 березня родині надійшла сумна звістка про його загибель 4 січня 2025 р. при виконанні бойового завдання поблизу с.Леонідово Суджанського району Курської області.
2 квітня Захисника було поховано на Алеї Слави в м.Хмельницький.
У Героя залишилися батьки, дружина і син.
ЗАПАМ’ЯТАЛИ УСМІХНЕНИМ
7 квітня жителі Новоушицької тергромади попрощалися з Вадимом ДРОЗДОВИМ.
«Вадим Юрійович народився 17 грудня 2001 р. в с.Куражин. У шість років залишився круглим сиротою, його виховувала сестра дідуся, разом із якою він проживав у Новій Ушиці. Ріс допитливим і активним хлопцем. Навчався в Новоушицькому НВК, професійно-технічному училищі, працював на різних роботах. Одружився. У червні 2024 р. підписав контракт – ніс службу в 1-му окремому штурмовому полку імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі», – повідомляють у Новоушицькій тергромаді. – 6 вересня 2024 р. зник безвісти в Покровському районі (Новогродівській громаді) Донецької області. Лише нещодавно, після репатріації тіла, Вадима визнано загиблим».
Героя поховано на Алеї Слави в м.Хмельницький.
ПОВНИЙ ЖИТТЯ
8 квітня Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь молодшого сержанта Артура КУДРИКА.
Артур Сергійович народився 27 травня 1993 р. в с.Рогізна.
У Збройних силах України – з березня 2022 р., від червня 2025 р. – командир інженерно-саперного відділення однієї з військових частин ЗСУ.
«Не стало люблячого сина, турботливого батька, сильного брата, чудового внука, надійного друга і побратима… Гарний, світлий, спортивний, повний сил і планів на життя… у своєму 32-річному віці він би ще стільки доброго міг зробити для цього світу.
Кремезний не тільки зовні, з широчезною душею всередині, що любила це життя. Його вистачало на всіх, до всіх він був прихильним. Він готовий був на все заради своїх маленьких діток, родини, рідної землі. Він розумів, що таке війна, але ще більше боявся, що вона прийде до найближчих, – повідомили в Китайгородській громаді. – Молодший сержант ніс військову службу на важких ділянках фронту, виконував бойові завдання інженерної розвідки місцевості у складі групи розмінування».
Герой загинув 3 квітня 2026 р. в районі с.Яремівка Ізюмського району Харківської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Захисника поховано на міській Алеї Слави.