ВІЧНІСТЬ У НАШИХ СЕРЦЯХ
Пам’ять про тих, хто став щитом для України, не згасне, доки ми продовжуємо розповідати їхні історії та шанувати їхній подвиг.
ЦІНА СВОБОДИ
9 квітня Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Олександра МАТІЙЧУКА.
Народився Олександр Михайлович 8 лютого 1986 р. Перебував у лавах ЗСУ з липня 2024 р. Ніс службу на посаді стрільця в одному з десантно-штурмових батальйонів ЗСУ.
Із 20 вересня 2024 р. вважався безвісти зниклим. Проте недавно особу Захисника було ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.
Герой загинув 20 вересня 2024 р. поблизу с.Парасковіївка Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Героя поховали на міській Алеї Слави.
ЗАВЖДИ СМІЛИВИЙ
10 квітня Кам’янеччина попрощалася із сержантом Василем СЕНЧИШЕНИМ.
Василь Юрійович народився 5 квітня 1980 р. в с.Смотрич Дунаєвецької тергромади. Після школи вступив до Балинського училища, після якого проходив строкову військову службу.
Із березня 2021 р. добровільно повернувся до лав ЗСУ за контрактом. Ніс службу на посаді командира інженерно-саперного відділення однієї з військових частин ЗСУ. Охороняв державу на Покровському, Бахмутському і Курському напрямках.
Захисник помер 20 листопада 2025 р. внаслідок хвороби під час виконання обов’язків військової служби поблизу м.Покровськ. 6 квітня 2026 р. сім’ї повідомили про його загибель.
У Героя залишилися діти, внук, дружина і мати.
Похований у секторі для військовослужбовців на Кам’янець-Подільському міському кладовищі..
БЕЗ ВАГАНЬ НА ЗАХИСТІ
Новодунаєвецька громада у скорботі – житель с.Тернова, воїн Віталій ЛЕБІДЬ покинув цей світ. В останню путь його провели 10 квітня.
«Віталій Дмитрович народився 21 грудня 1977 р. в АР Крим. Після закінчення 9 класів разом із батьками і молодшим братом переїхав у Новоушицький район, с.Заміхів, а 1994 року сім’я оселилася в с.Тернова Новодунаєвецької громади. Здобувши спеціальність механізатора в Говорівському ПТУ, Захисник разом із батьком працював у тракторній бригаді. Після смерті батька опікувався молодшим братом і матір’ю, – повідомляють у
Новодунаєвецькій тергромаді. – 2023 року Віталія Дмитровича було мобілізовано. Він мужньо й відважно боровся з ворогом на Донецькому і Харківському напрямках.
Із 2025 року Віталій боровся зі страшною недугою, але хвороба виявилася сильнішою… 8 квітня 2026 р. Захисник віді-
йшов у вічність».