В ОСТАННЮ ПУТЬ…

Не передати словами всієї трагедії родин, які отримують звістки про втрату близької людини, життя якої підступно відібрало вороже вторгнення.

ВІЙНА ПОВІЛЬНОЇ ДІЇ

11 травня міська громада прощалася з Почесним громадянином м.Кам’янець-Подільський, депутатом Кам’янець-Подільської міської ради V і VІ скликань підполковником Сергієм АКИМОВИЧЕМ.

Сергій Георгійович народився 30 березня 1965 р. Навчався у школі №5, закінчив Кам’янець-Подільське вище військово-інженерне командне училище з відзнакою, а згодом – Військово-інженерну академію ім.Куйбишева.

Із 1999 по 2012 р. працював заступником голови правління АТ «Кам’янець-Подільський хлібокомбінат».

Ветеран російсько-української війни, щирий патріот і справжній Воїн із позивним «Аким» пройшов АТО, служив начальником штабу батальйону «Донбас». Із часом демобілізувався, але після повномасштабного вторгнення знову став до лав ЗСУ. У 60 років вийшов у відставку.

Усе життя Сергій Акимович був активною і небайдужою людиною, займався політикою, громадською діяльністю, 2005 р. став співзасновником і головою Кам’янець-Подільського центру повітроплавання «Триглав».

Має чимало високих військових нагород, а також відзнаку міськради «Честь і шана».

«Ти був не просто побратимом, ти був Братом по духу. Твоя мужність і відданість назавжди залишаться взірцем для нас. Спочивай із миром, Друже! Не віриться… Ти був справжнім, надійним, найкращим. Дякую тобі за все», – написав у соцмережах депутат міськради, військовослужбовець ЗСУ Руслан Волков.

Війна не тільки забирає життя наших Захисників на полі бою, вона, як та підступна міна, яких чимало знешкодив за своє життя Сергій Георгійович, має повільну дію і підриває життєві сили Воїна.
8 травня Сергій Акимович помер у міській лікарні.

У нього залишилися рідна сестра Наталія, дружина Олена, двоє синів і донька.

БОЛИТЬ ЗА УКРАЇНУ

Підтвердилася загибель солдата Олексія СУПРУНЦЯ (Бундука), уродженця Новоушицької тергромади, якого з грудня 2024 р. вважали зниклим безвісти.

Олексій Андрійович народився 27 червня 1997 р. в с.Цівківці в багатодітній родині. Навчався у Браїлівській школі, Вінницькому національному технічному університеті за спеціальністю «Комп’ютеризовані оптико-інформаційні системи». Працював на НВП «ВТН», вінницькій фабриці з виготовлення тактичного взуття.

Проходив військову службу за мобілізацією із серпня 2024 р. на посаді кулеметника. Виконував бойові завдання на Харківському і Донецькому напрямках.

За результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель Захисника поблизу селища Чумацьке Покровського району 6 грудня 2024 р.

У Героя залишилися батьки, дружина, сини.

Поховали Захисника 6 травня в с.Лаврівка Стрижавської громади Вінницької області, де він проживав із сім’єю.

ПАМ’ЯТАЮТЬ УСМІХНЕНИМ

У Чемеровецькій тергромаді отримали звістку про те, що загинув житель с.Чагарівка Влад ТОВТ.

Влад Адальбертович народився 29 грудня 1993 р. Із липня 2025 р. став на захист рідної землі. Ніс службу стрільцем-снайпером однієї з військових частин ЗСУ.

Влад зник безвісти поблизу с.Лисівка Покровського району Донецької області, і наразі підтверджено факт його загибелі.

СЕРЦЕ НЕ ВИТРИМАЛО

9 травня в Чемеровецькій громаді провели в останню путь  земляка Валерія ТУСТАНІВСЬКОГО.

«Валерій Петрович народився 23 січня 1975 р. в Чемерівцях. Служив в армії. У мирні роки працював у місцевих агроформуваннях, – повідомляють у Чемеровецькій тергромаді. – 2025 р. Валерій Петрович був мобілізований. Служив сапером.

2026 р. через стан здоров’я був комісований і повернувся додому. На жаль, важка хвороба, підірване здоров’я і пережите не дали змоги повністю повернутися до мирного життя».

Захисника поховано 9 травня на міцевому кладовищі в Чемерівцях.

РОДИНА ЧЕКАЛА, АЛЕ…

У Новоушицькій громаді попрощалися з уродженцем с.Філянівка, старшим солдатом Олегом ГУЦОЛОМ, якого понад 10 місяців вважали зниклим безвісти.

Олег Олегович народився 11 листопада 1992 р. Навчався в Новоушицькій школі, Кам’янець-Подільському профтехучилищі. Працював на Новоушицькому хлібокомбінаті ТОВ «Агробізнес», Новоушицькому молокозаводі, згодом – за кордоном.

У 2015-2016 рр. боронив Україну в зоні АТО. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, знову став на захист. Після поранення знову повернувся у стрій.

Загинув 24 червня 2025 р. в Покровському районі Донецької області під час виконання бойового завдання. Відтоді вважався зниклим безвісти. Лише недавно загибель підтверджено офіційно.

Героя поховано 8 травня в Новій Ушиці.

У Захисника залишилися батьки і брат.

ПРАЦЬОВИТИЙ І ПОРЯДНИЙ

8 травня у Хмельницькому жителі Новоушицької тергромади попрощалися з уродженцем с.Вільховець, старшим солдатом Олександром ГАНДЗЮКОМ.

Олександр Іванович народився 23 січня 1974 р. Після закінчення школи деякий час працював у місцевому господарстві, потім – у будівельній галузі.

Із серпня 2025 р. призваний на військову службу.
Війна обірвала його життя 3 травня 2026 р. в Чернігівській області під час виконання бойового завдання.

У Воїна залишилися дружина, син, мати і сестра.

ДОВГИЙ ЧАС НА СЛУЖБІ

12 травня в Дунаєвецькій тергромаді попрощалися з уродженцем с.Зеленче, старшим солдатом Віктором ТКАЧЕМ.

Віктор Володимирович народився 14 листопада 1969 р. У Балинському училищі здобув професію тракториста і водія. Після служби в армії працював у місцевому господарстві, був водієм, трактористом, будівельником. До Віктора зверталися по допомогу, бо знали – він завжди підтримає і не залишить у біді.

Від початку березня 2023 р. Віктор Володимирович став на захист України. Служив старшим солдатом, оператором розмінування, інструктором прикордонної служби. Виконував бойові завдання на Донецькому, Черкаському, Миколаївському і Сумському напрямках.

9 травня 2026 р. важка хвороба зупинила серце Захисника.
У скорботі залишилися дружина, донька, сини і брати.

Поховано Героя на місцевому кладовищі с.Зеленче.

ТРИМАЙ НЕБО, БРАТЕ!

У Китайгородській тергромаді повідомили про смерть Олега БОЛЮХА.

«Олег Михайлович народився 4 жовтня 1980 р. в с.Привітне. Навчався в Дерев’янській школі й уже змалку вирізнявся добротою, щирістю, відповідальністю, сміливістю. Ріс дуже працьовитим і свого часу здобув професію в Зіньківському ПТУ-44. Присвятив себе аграрній промисловості та трудився з батьком в особистому селянському господарстві.

Створив гарну родину, був люблячим чоловіком і батьком двох діток, для яких будував щасливе та світле майбутнє. Тому не міг сидіти вдома, коли ворог увірвався в рідну країну. На війну пішов добровольцем. Від початку служив у десантно-штурмових військах.

8 травня 2026 р. під час виконання бойового завдання загинув поблизу с.Новокриворіжжя Донецької області».

У соцмережах шану віддають шкільні друзі Захисника:

«Честь, Бро!.. Знав тебе багато років, зі школи, лише з доброї сторони! Тримай небо, брате! Ти будеш постійно в моєму серці!».

Чин поховання відбудеться 15 травня в с.Шатава, де Герой проживав разом із сім’єю.