ЖИТТЯ, ПОКЛАДЕНІ ЗА ІНШИХ
Герої не прагнули слави, просто робили те, що веліло серце, – боронили свій дім.
ВІРНИЙ СИН СВОЄЇ ЗЕМЛІ
13 травня Смотрицька громада провела в останню путь старшого сержанта Анатолія САБЛІНА.
Народився Анатолій Анатолійович 27 лютого 1986 р. в селищі Смотрич, де і навчався у школі. Після закінчення Чемеровецького медичного училища працював у Тернопільській міській дитячій лікарні, пізніше – медбратом у Смотрицькому ліцеї та фельдшером швидкої допомоги у Смотрицькій лікарні. Був депутатом Смотрицької селищної ради.
Із початком повномасштабної війни став на захист України. З 19 червня 2024 р. Анатолій Анатолійович вважався зниклим безвісти. Рідні чекали, вірили, молилися і до останнього не втрачали надії на повернення.
Загинув Герой під час виконання бойового завдання поблизу с.Євгенівка Покровського району Донецькій області.
Воїна поховано на місцевому кладовищі селища.
ДО ОСТАННЬОГО НАБЛИЖАВ ПЕРЕМОГУ
18 травня у Смотрицьку тергромаду повернувся Герой Олександр ЛЕШУКОВ.
Народився Олександр Володимирович 23 липня 1988 р. в с.Великий Карабчиїв Городоцького району Хмельницької області. Згодом разом із батьками переїхав до Смотрича. Після закінчення 9 класів Смотрицької школи пішов працювати.
10 травня 2026 р. Олександр загинув унаслідок важких поранень, яких зазнав під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині.
Поховання відбулося на місцевому кладовищі.
У Героя залишилися батьки, дружина і 3 доньки.
ПОНАД УСЕ ЛЮБИВ БАТЬКІВЩИНУ!
19 травня в Новоушицькій тергромаді попрощалися із солдатом Геннадієм ТАРАСЮКОМ.
Геннадій Віталійович народився 3 березня 1971 р. в с.Вільховець. Навчався в Кам’янець-Подільському професійно-технічному училищі, де здобув професію токаря. Довгий час проживав у Харкові. Повернувся в рідне село 2011 року.
Після мобілізації ніс службу на посаді оператора відділення.
Геннадій Віталійович загинув 12 травня 2026 р. на Харківщині.
У пам’яті всіх, хто його знав, він залишиться доброзичливим і щирим чоловіком, який нікому не відмовляв у допомозі.
Поховано Захисника на місцевому кладовищі.
У загиблого Героя залишився брат.
ЗАГИНУВ ЗА СВОБОДУ
У Закупненській громаді, що на Чемеровеччині, повідомляють про загибель Захисника Дмитра ВЕРЕДЮКА.
Дмитро Іванович народився 31 жовтня 1989 р. в с.Татарів Яремчанського району Івано-Франківської області. З січня 2019 р. Дмитро проживав у с.Вівся.
20 червня 2022 р. добровільно став на захист країни, ніс службу на посаді гранатометника одного з механізованих батальйонів ЗСУ.
Останній бій Воїн прийняв 11 травня ц.р. поблизу с.Преображенка Пологівського району Запорізької області, віддавши життя за свободу і незалежність України.
НЕ ЗМОГЛИ ВРЯТУВАТИ
16 травня Маківська тергромада попрощалася із земляком Володимиром УЖИЦЬКИМ.
«Володимир Іванович народився 3 липня 1973 р. в с.Слобідка-Рахнівська. Виріс у чесній, працьовитій родині. У Рахнівській середній школі здобув повну середню освіту, – повідомляють у громаді. – 2000 року поєднав свою долю з коханою дружиною, створивши сім’ю. Бог благословив подружжя донькою і сином. Коли над нашою Батьківщиною нависла смертельна небезпека, Володимир Іванович не залишився осторонь і став на захист України.
Загинув Воїн 10 жовтня 2024 р. в ході бойових дій на ворожій території біля селища Обод Курської області, мужньо виконавши військовий обов’язок».
Героя поховано на місцевому кладовищі с.Слобідка-Рахнівська.
ПРИКЛАД ДЛЯ НАСЛІДУВАННЯ
У Новодунаєвецькій громаді провели в останнню путь Валентина МАЛІМАНЧУКА.
Валентин Володимирович мужньо боронив рідну землю з перших днів повномасштабного вторгнення. Був на найгарячіших напрямках – в Авдіївці та Покровську.
«Валентин Володимирович проходив лікування від наслідків отриманих під час війни травм, – повідомляють у громаді. – На жаль, серце Героя раптово зупинилося. Для рідних він назавжди залишиться люблячим сином, чоловіком, батьком, який був прикладом для наслідування, опорою і гордістю родини».
14 травня Воїна поховали на місцевому кладовищі селища.
НЕСУМІСНІ ПОРАНЕННЯ
У Новодунаєвецькій тергромаді повідомили про загибель мешканця селища Дунаївці Олександра НАЗАРОВА.
6 травня 2026 р. внаслідок поранення під час виконання бойового військового обов’язку Олександр помер у Запорізькому військовому шпиталі.
Йому тепер назавжди 42…
Поховали загиблого Воїна 14 травня на кладовищі селища Дунаївці.