ЖАХЛИВІ НАСЛІДКИ ВІЙНИ
Війна продовжує криваві жнива, нищить, вбиває, забирає відданих синів далеко від дому. І знову краються серця від непоправних втрат.
СМЕРТЕЛЬНИЙ СКИД
4 червня Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Володимира ВИЛКУ.
Володимир Михайлович народився 8 червня 1977 р. на Галичині. Здобув середню спеціальну освіту. Після одруження проживав разом із сім’єю в місті Кам’янці-Подільському. З листопада 1995 р. до березня 1997 р. проходив строкову військову службу. У червні 2023 р. повернувся до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу на посаді старшого водія гранатометного відділення механізованого батальйону.
Із кінця жовтня 2024 р. Володимир Михайлович вважався зниклим безвісти. За результатами ДНК-експертизи стало відомо, що 31 жовтня 2024 р. Герой загинув унаслідок ворожого скиду боєприпасу з БПЛА поблизу с.Максимільянівка Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Захисника поховано на міській Алеї Слави.
НЕВІДОМІСТЬ ВБИВАЛА РІДНИХ
5 червня у Слобідсько-Кульчієвецькій громаді попрощалися із солдатом Олександром ГОРОБЦЕМ.
Олександр Іванович народився 6 жовтня 1997 р. в с.Оленівка. Від 1 вересня 2024 р. проходив військову службу за мобілізацією як стрілець-снайпер одного з мотопіхотних батальйонів ЗСУ. 1,5 року вважався безвісти зниклим. Проте ДНК-експертиза підтвердила загибель Захисника.
Проявивши стійкість і мужність, Герой загинув 23 грудня 2024 р. в зоні ведення бойових дій поблизу м.Курахове Покровського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Захисника поховано на місцевому кладовищі с.Оленівка.
ОБІРВАНІ МРІЇ
10 червня в Новодунаєвецькій громаді провели в останню путь Героя – жителя селища Дунаївці Олександра БІЛЕЦЬКОГО.
«Доля привела Олександра і його матір до нашої громади як людей, які змушені були залишити рідний дім через війну, – повідомляють у громаді. – Саме тут він зустрів кохану дівчину Юлю, з якою поєднав життя, будував плани, мріяв про мирне і щасливе майбутнє. Та, на жаль, жорстока війна обірвала всі його мрії…».
Загинув Герой 3 червня 2026 р. Його поховано на місцевому кладовищі.
А НА НЬОГО ТАК ЧЕКАЛИ
9 червня Жванецька громада провела в останню путь свого Героя, жителя с.Жванець солдата Анатолія ЗАХАРЧІЧА.
Народився 29 січня 1992 р. у с.Жванець. Навчався в місцевій школі. Здобув спеціальну середню освіту. Від березня 2015 до листопада 2016 рр. проходив строкову військову службу. Наприкінці грудня 2024 р. повернувся до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу на посаді гранатометника стрілецького відділення однієї з військових частин ЗСУ.
Понад рік Захисник вважався зниклим безвісти. Після проведення необхідних експертиз факт загибелі підтверджено.
Герой загинув 6 травня 2025 р. поблизу с.Диліївка Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Воїна поховано на місцевому кладовищі с.Брага.
ДВІЧІ ЙШОВ НА ВІЙНУ
10 червня Чемеровецька тергромада попрощалася з капітаном поліції Ігорем МЕЛЬНИКОМ.
Ігор Петрович народився 3 березня 1985 р. Його дитинство і юність минули в с.Свіршківці. Проходив строкову військову службу. Після повернення вступив у Чернівецьку академію патрульної поліції. Професійну діяльність розпочав у Чемеровецькому відділі поліції. Згодом продовжив службу в П’ятому відділенні поліції Хмельницького районного управління поліції ГУНП у Хмельницькій області.
2005 року створив сім’ю. Із дружиною виховували двох дітей.
«Ігор Петрович 2023 року добровільно став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання на Харківському і Сумському напрямках, проявляючи мужність, витримку та вірність військовій присязі, – повідомляють у Чемеровецькій громаді. – З часом після повернення до служби в поліції він продовжував сумлінно виконувати свої службові обов’язки. Однак, коли країна знову потребувала захисників, у березні 2026 р. вдруге вирушив боронити Україну на Донецькому напрямку. Ігоря поважали колеги і побратими за професіоналізм, відповідальність, людяність та готовність завжди підтримати товаришів».
7 червня 2026 р. серце Захисника зупинилося.
Героя поховано на місцевому кладовищі с.Теремківці.
ПРИЇХАВ НАЗАВЖДИ
Також 10 червня Новоушицька громада провела в останню путь старшого сержанта Віктора ГРИГОРЧУКА.
Віктор Іванович народився 17 березня 1969 р. в с.Песець. Навчався в місцевій школі. У Новоушицькому технікумі механізації сільського господарства здобув професію «Технік-механік». Проходив строкову службу в армії. Певний час працював водієм вантажних автомобілів і автобусів у різних кінцях країни. Пізніше переїхав назад у рідне село, де працював у ТОВ «Промінь-Поділля» водієм.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, добровільно став на захист країни. Проходив службу в одній із механізованих бригад ЗСУ на посаді старшого водія, заступника командира із забезпечення.
Поховано Героя в рідному с.Песець.
У Захисника залишилися сестра і племінники.