ЗАЛИШАЮТЬ НЕЗГАСИМУ ПАМ’ЯТЬ
Герої нас покидають, залишаючи по собі незгасиму пам’ять і вдячність за їхні мужність та самопожертву.
ВІРИВ У КРАЩЕ
10 липня Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Валентина ДОРИБОГОВА.
Народився Валентин Миколайович 9 травня 1989 р. Здобув середню освіту. Від вересня 2024 р. приєднався до лав ЗСУ за мобілізацією і служив в одному зі стрілецьких батальйонів ЗСУ.
Тривалий час вважався безвісти зниклим, проте після проведення ДНК-експертизи тіло було ідентифіковано. Воїн загинув 27 жовтня 2024 р. поблизу с.Ольгівка Курської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Захисника поховано на міській Алеї Слави.
ДОБРА ДУША
14 липня Слобідсько-Кульчієвецька громада провела в останню путь солдата Григорія КОЛІСНИКА.
Григорій Григорович народився 8 квітня 1983 р. Закінчив Кульчієвецьку школу. Роками працював різноробочим. Особливою його пристрастю був ремонт автомобілів.
Приєднався до лав ЗСУ за мобілізацією в серпні 2024 року. Ніс службу на посаді вогнеметника. Довго вважався безвісти зниклим, його рідні в соцмережах розповсюджували оголошення про розшук, проте тільки тепер, після проведення ДНК-експертизи, його особу було ідентифіковано.
У день перед похованням у соцмережах сестра Леся писала: «Братику, ти назавжди залишишся в моєму серці! Завжди будемо пам’ятати Грицьову добру душу. Він був гарною людиною і добрим другом».
Племінник Степан згадує:
– Дядько завжди був веселим, життєрадісним. Він намагався всім допомагати, як міг. Його військовий шлях був коротким. І ми в сім’ї думали: можливо, якби мав більше досвіду, склалося б інакше».
Загинув Захисник під час ворожого мінометного обстрілу 22 грудня 2024 р. поблизу с.Миколаєво-Дар’їно Суджанського району Курської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Героя поховано на місцевому кладовищі в с.Калиня.
У Захисника залишилися батько, брат-близнюк і сестри.
ТРИМАВСЯ ДО ОСТАННЬОГО
13 липня Дунаєвецька громада провела в останню путь земляка, жителя с.Залісці – солдата Олега БУГЕРКА.
«Олег Олександрович народився 14 червня 1994 р. Його дитинство було нелегким: у дев’ятирічному віці втратив матір, а згодом виховувався в родині дядька. Та життєві випробування його не зламали. Він виріс чесною, працьовитою, щирою і доброю людиною. Здобув фах електрика в Кам’янець-Подільському індустріальному коледжі, а згодом продовжив навчання в закладі вищої освіти. Створив сім’ю, став люблячим і турботливим батьком для доньки та сина, – повідомляють у громаді. – У квітні 2022 р. вступив до лав ЗСУ. Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші напрямки фронту: Піски, Бахмут, Харківщину. Неодноразово зазнавав поранень і контузій, але щоразу повертався до побратимів».
3 липня 2026 р., виконуючи бойове завдання поблизу с.Калинове на Харківщині, Воїн загинув.
Поховали Захисника на місцевому кладовищі в с.Залісці.
ОСТАННІЙ ПРИХИСТОК ПОЗА ДОМОМ
15 липня Новоушицька громада попрощалася з жителем с.Стара Гута Сергієм КАРПІНСЬКИМ.
Сергій Анатолійович народився 12 травня 1969 р. в м.Херсон. Там навчався у школі, здобув професію автослюсаря, одружився, з дружиною виховував доньку і сина. Працював на Херсонському суднобудівному заводі та водоканалі.
«2024 року після переїзду з тимчасово окупованої Херсонщини він із сім’єю знайшов прихисток у с.Стара Гута, – повідомляють у громаді. – У квітні 2026 р. Сергій Анатолійович став на захист України. Лише декілька місяців служби гранатометником – і 2 липня 2026 р. поблизу с.Осикове Краматорського району Донецької області Герой загинув під час виконання бойового завдання».
ВОРОЖИЙ УДАР
У Маківську громаду надійшла звістка про загибель солдата Романа БАБУШКІНА.
Роман Якович народився 3 червня 1976 р. у с.Маків. Дитинство провів там, пізніше переїхав до Кам’янця-Подільського.
У Збройних силах України Роман проходив службу водієм-сапером в одній із військових частин ЗСУ.
Загинув 3 липня 2026 р. поблизу селища Письменне Синельниківського району Дніпропетровської області внаслідок авіаційного удару ворога.
У Героя залишилася донька.