ДЕСЯТЬ МУЖНІХ ЖИТТІВ…
Пам’ять про кожного Воїна закарбована в усіх серцях, що б’ються за Україну.
ВІРНИЙ НАЗАВЖДИ
13 серпня Кам’янець-Подільська громада попрощалася із солдатом Ігорем БОНДАРЕВИМ.
Ігор Сергійович народився 8 лютого 1988 р. Здобув середню освіту. Від травня 2026 р. став до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу на посаді кулеметника однієї з військових частин ЗСУ.
Захисник загинув 3 серпня 2026 р. поблизу с.Миколаївка Краматорського району Донецької області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Поховано Героя на міській Алеї Слави.
СТІЙКО СТОЯВ ЗА УКРАЇНУ
18 серпня Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь солдата Вячеслава ВИСОЧАНСЬКОГО.
Народився Вячеслав Ігорьович 18 грудня 1998 р. Здобув середню освіту.
Від вересня 2024 р. приєднався до лав ЗСУ за мобілізацією, служив на посаді механіка однієї з військових частин.
Воїн загинув 15 квітня 2026 р. поблизу с.Маломихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Після місяців очікування Захисник повернувся додому назавжди.
Героя поховано на Алеї Слави.
СПРАВДИЛОСЯ НАЙГІРШЕ
17 серпня Жванецька громада провела в останню путь жителя с.Гаврилівці – солдата Геннадія ГАВДЮКА.
Геннадій Петрович народився 29 липня 1972 р. Його дитинство і юність минули в рідному краї. Навчався в ЗОШ №5 м.Кам’янця-Подільського, після закінчення якої здобув професію електрика. Упродовж життя працював трактористом у колгоспі. Був працьовитою, відповідальною і скромною людиною, яка не боялася важкої роботи. Користувався повагою серед колег і односельців, виховав дітей, які були для нього найбільшою цінністю.
Від лютого 2025 р. перебував у лавах ЗСУ за мобілізацією. Служив гранатометником. Понад рік вважався безвісти зниклим, проте ДНК-експертиза підтвердила найгірше.
Воїн загинув 15 жовтня 2025 р. під час виконання бойового завдання неподалік від с.Кам’янка Куп’янського району Харківської області.
Героя поховано на місцевому кладовищі с.Гаврилівці.
ЖИВ ЗАРАДИ КРАЇНИ
20 серпня Новоушиччина попрощалася зі своїм Захисником – головним сержантом Євгеном СІВАКОМ.
Євген Вадимович народився 15 червня 1996 р. в с.Садове. У К-ПНУ ім.Івана Огієнка здобув професію вчителя фізкультури. Проходив строкову службу.
Із сім’єю проживав у Кам’янці-Подільському і працював торговим експедитором. Приєднався до лав ЗСУ за мобілізацією. Його бойовий шлях – це приклад справжнього Воїна, який жив і служив заради своєї країни.
25 червня 2024 р. під час виконання бойового завдання загинув у Покровському районі Донецької області. Відтоді Захисника вважали зниклим безвісти. Недавно результати експертизи підтвердити факт його загибелі.
У Героя залишилися дружина, син, батьки, сестра, бабуся і дідусь.
Воїна поховано на місцевому кладовищі с.Садове.
СВІЙ УСЮДИ
Також 17 серпня Чемеровецька громада попрощалася зі своїм Захисником – старшим матросом Богданом АНДРУСЯКОМ.
Народився Богдан Васильович 25 січня 1976 р. в с.Парище Надвірнянського району Івано-Франківської області. Здобув освіту тракториста. Після строкової служби працював у місцевому колгоспі трактористом. Протягом певного часу працював на різних роботах у столиці.
«Із 2010 року фактично проживав у с.Залісся, де й одружився. Був майстром на всі руки і успішно працював у різних галузях
ПП «Аграрна компанія – 2004», – повідомляють у громаді. – Був призваний на військову службу за мобілізацією на початку жовтня 2023 р. Богдан Васильович самовіддано ніс службу у лавах ЗСУ, мужньо виконуючи бойові завдання в Донецькій, Сумській, Херсонській областях».
Воїн загинув 8 серпня 2026 року поблизу с.Тарасівка Дніпропетровської області.
Героя поховано на кладовищі с.Залісся.
ВОЇН ЩЕ З ЧАСІВ АТО
17 серпня Чемеровецька громада попрощалася із ще одним захисником – Романом ПРОКОПОВИМ.
Роман Миколайович народився 11 травня 1984 р. в смт Чемерівці, тут минуло його дитинство, тут закінчив школу. Після строкової служби в армії працював на різних роботах.
У 2015-2016 рр. Роман Миколайович брав участь в АТО. Виконував бойові завдання на Донецькому і Луганському напрямках. Був поранений, проходив реабілітацію. З 2020 р. Роман повернувся до служби за контрактом і з перших днів повномасштабної війни стояв на захисті України. У січні 2025 року був звільнений із лав ЗСУ.
15 серпня 2026 р. серце Воїна перестало битися.
Поховано Захисника на місцевому кладовищі в с.Збриж.
ПІДТВЕРДЖЕНО ЗАГИБЕЛЬ
У Чемеровецькій громаді повідомляють, що підтверджено загибель Захисника Юрія ГУНЬКА.
Юрій Сергійович народився 22 березня 1988 р. у с.Летава. 1994 року пішов до першого класу Летавської школи, яку закінчив 2005 р. До 2015 року працював у СВК «Летава». Згодом переїхав до с.Кугаївці, де зустрів свою долю. 2015 року одружився, в родині народилася донечка.
У грудні 2024 р. був призваний до лав ЗСУ. Проходив військове навчання за напрямом хімічного, радіаційного та біологічного захисту.
6 квітня 2025 р. під час проведення відновлювальних штурмових дій поблизу с.Преображенка Покровського району Донецької області Захисник зник безвісти. Понад рік родина жила в очікуванні, проте результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Воїна.
ЧОТИРИ МІСЯЦІ СЛУЖБИ
У Дунаєвецькій громаді повідомили про загибель солдата Вадима ТКАЧИКА.
Народився Вадим Миколайович 22 березня 1993 р. в с.Воробіївка. Молоде життя, сповнене мрій, планів і надій, обірвалося на війні, яку Україна змушена вести за своє право жити вільно на рідній землі.
Лише чотири місяці тому він приєднався до лав ЗСУ для захисту держави, а вже 14 серпня 2026 р., під час виконання бойового завдання поблизу с.Вірівка Покровського району Донецької області, Воїн загинув.
У Героя залишилися батько і матір.
БОРОВСЯ ЗА НАЙРІДНІШИХ
14 серпня Новодунаєвецька громада попрощалася з жителем с.Тернова Ігорем ГУЛЕВИЧЕМ.
Народився Ігор Іванович 3 вересня 1975 р. у с.Тернова. Тут минуло його дитинство, тут він навчався, працював, створив сім’ю, будував дім і мріяв про майбутнє найдорожчих людей.
25 жовтня 2024 р. Ігор Іванович був мобілізований до лав ЗСУ. Він чесно і відважно виконував військовий обов’язок.
22 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання, Ігор Іванович вийшов на позицію. Після цього зв’язок із ним було втрачено. Як недавно стало відомо, того дня він загинув.
Захисника поховано на кладовищі рідного села.
У Героя залишилися мати і донька.
ЩИРА ЛЮДИНА, ЩИРИЙ ДРУГ
19 серпня Новодунаєвецька громада попрощалася із жителем с.Тинна Русланом ДИТКОМ.
Руслан Станіславович народився 5 травня 1978 р. в с.Тинна. Після закінчення школи працював трактористом у ТОВ «Поділля». Коли розпався колгосп, рідної землі не залишив і продовжив працювати різноробочим у сільському господарстві.
«Життя не було легким. Після смерті дружини Руслан самостійно виховував двох донечок, намагався дати їм усе найкраще, що міг. Особливо тішився двома внучатами, які були для нього великою радістю і продовженням роду, – повідомляють у громаді. – Руслан Станіславович був мобілізований до лав ЗСУ. Мужньо проходив військову службу, користувався повагою серед побратимів. Для товаришів по службі був надійною людиною, мужнім Воїном, на якого можна було покластися».
Захисник загинув 5 серпня 2026 р., виконуючи бойове завдання за призначенням.
Героя поховано на місцевому кладовищі рідного села.
Сподобалась стаття?
Love
Sad
